190 Розділ

Ноа оскаженіло залопотів сміхом, вистрибуючи з крісла й спираючись руками об стіл.

— Я виграв! — закричав він, витріщаючись на комбінацію. — Ти програв її, Каелю! Ти програв усе! Кортене, пристрель його!

Я повільно перевів погляд з комбінації пікових карт на обличчя Ноа і усміхнувся кутиком губ.

— Ти мухлював. Четверта карта в твоїй роздачі... Ти настільки дрібний і жалюгідний, Ноа, що навіть у власній грі, на власні правила, з пістолетом біля скроні беззахисної дівчини... ти все одно не зміг зіграти чесно. Ти не виграв. Ти просто вкотре довів, що без обману ти — ніхто.

Обличчя Ноа вмить налилося багряно-темною люттю. Його губи затремтіли, а в очах спалахнув абсолютно божевільний, неконтрольований вогонь.

Він оскаженіло згреб зі столу мій пістолет, зсунув затвор і в два широкі кроки опинився біля Евілін. Схопивши її за волосся, він ривком підвів її з підлоги й притягнув до себе, важко дихаючи їй у потилицю. Дуло його зброї боляче впилося в її ніжну шию прямо під щелепою.

— Каель!.. — крикнула Евілін.

— Замовкни, дура! — оскаженіло закричав Ноа їй у саме вухо, так що вона здригнулася всім тілом. 

Він перевів божевільний погляд на мене. За моєю спиною застиг Кортен, тримаючи ствол біля моєї потилиці, поки Ноа вицелював мою грудину через плече Евілін, використовуючи її як живий щит.

— Ти звинувачуєш мене в нечесності?! — хрипів Ноа, а з його розбитої губи цоркотіла кров. — Ти вже ставив своє життя за неї, Каелю! Чому б не повторити?! Подивися на неї! Подивися, чий вирок вона чекає! Ти прийшов сюди грати в героя, але ти стоїш під дулом мого Жнеця, а твоя кохана — у моїх руках. Один мій рух пальцем — і її мізки заплямують цю білосніжну сукню ще до того, як ти встигнеш зробити крок!

Евілін важко, рвано дихала. Її очі, розширені від болю й страху, були прикуті тільки до мене.

Я не ворухнувся. Я стояв прямо під прицілом Кортена, відчуваючи, як забінтоване плече пекло вогнем, а кров гарячою цівкою стікала по ребрах. Але вся моя увага була зосереджена на тремтячому пальці Ноа, який лежав на спусковому гачку біля шиї Еві.

Вибач мені, пташко. Я обіцяв захищати тебе, а в результаті дозволив цьому виродку торкатися тебе. Я дозволив йому зачинити тебе в темряві... Вибач мені, Еві.

Я повільно зробив перший крок уперед.

Мої черевики важко відбивалися від паркету. Я йшов прямо на Ноа, не звертаючи уваги на те, що Кортен усе ще тримав мене на прицілі позаду.

— Зроби ще один крок — і я вистрелю! — оскаженіло закричав Ноа.

Його палець затремтів на гачку, і він різко перевів дуло від шиї Евілін прямо мені в груди. Усередині мене все перевернулося від полегшення. 

Слава Богу. Добре, що на мене. Нехай я. Нехай мені, аби тільки не їй.

— Ти не вистрелиш, Ноа, — тихо промовив я. — Бo ти боягуз. Ти вмієш знущатися тільки з тих, хто не може відповісти.

— Заткнися! Це не я! Це дилер! — раптом звивисто й оскаженіло закричав Ноа, розвертаючись до чоловіка. Його очі остаточно випалила лють. — Це він усе підмішав! Він підкинув мені ці карти! Він зрадив мене!

Перш ніж хтось устиг зреагувати, Ноа з божевільним хрипом навмання натиснув на спуск, спрямувавши ствол на дилера, який спокійно стояв біля столу.

Глухий, розривний звук пострілу струсонув спальню. Пороховий дим миттєво затягнув повітря. Чоловік біля столу навіть не встиг закричати — куля влучила йому прямо в груди, і він важко, мов мішок із піском, звалився на килим, заплямовуючи його темно-червоною кров'ю.

Евілін оглушливо закричала, заплющуючи очі від жаху.

Скориставшись цією секундою спалаху, Ноа кинувся на мене. Він з розгону врізався у моє поранене плече, вибиваючи повітря з легень. Біль обпік розум, і я важко спиною вдарився об стіну. Ноа з силою притиснув мене дулом пістолета до мого горла, впиваючись холодною сталю прямо в кадик.

— Ти думаєш, ти переміг?! Ти нічого не вартий, Каелю!

Я стояв притиснутий до стіни, важко дихаючи. Кров із мого плеча гарячим струмком текла під сорочку, але я дивився на нього з посмішкою, сповненою чистої, льодовитої зневаги.

— Кортене! — закричав Ноа через плече, не знімаючи ствола з моєї шиї. — Розв'яжи її! Розв'яжи цю дівчину прямо зараз! 

Жнець мовчки опустив свій пістолет, підійшов до кутка, де сиділа Евілін, і витягнув ніж. Кортен одним помахом розрізав мотузки. Зап’ястя Евілін розпрямилися, вкриті багровими смугами, але вона навіть не подивилася на свої зранені руки.