159 Розділ

Каель повільно опустив склянку на стіл. Його пальці міцно стиснулися довкола кришталю, аж суглоби побіліли. У його світлих очах на секунду спалахнула така дика, пекуча лють і важка, глибинна туга, що в мене перехопило подих. Він дивився на мене так, ніби цими розмовами я власноруч забивала цвяхи в труну його життя.

— Евілін? Ти мене чуєш, мила? Ти знову десь далеко.

— Пробач, Ноа... — я важко видихнула. — Просто день дійсно був важким. Твої ідеї дивовижні. 

— Бо ти заслуговуєш на ідеальне життя, — Ноа підніс мою долоню до своїх губ і ніжно поцілував тильну сторону моєї кисті. — Я зроблю все, щоб ти була найщасливішою. Завтра я закрию одну важливу робочу справу, і ми зможемо остаточно забронювати дату.

«Завтра...» 

Периферійним зором я побачила, як Каель повільно підвівся зі свого місця. Він поставив порожню склянку на стіл, випростав широкі плечі, на яких ідеально сидів піджак, на секунду він застиг за спиною Ноа, опустивши свій важкий, крижаний погляд на наші зчеплені руки і зробив кілька кроків до виходу з зали.

Каель мовчки розвернувся, зникаючи в темряві коридору.

— Еві, щось не так? Ти стала блідою, як полотно.

— Все в порядку, — відкашлялася я, дивившись на порожній стіл у затінку колони. — Просто... давай поїдемо додому.

Я різко схопила сумку зі стільця й швидко попрямувала до виходу з залу, навіть не чекаючи, поки Ноа розплатиться. У передпокої ресторану я гарячково накинула пальто, намагаючись опанувати тремтіння в руках і змусити серце битися спокійно.

Але на порозі я застигла.

За п'ять метрів від мене, у приглушеному світлі холу, мовчки стояв Каель. Його широкі плечі вимальовувалися темним силуетом, а світлі очі у напівтемряві здавалися крижаними й абсолютно порожніми. Ноа наздогнав мене за секунду, на ходу вдягаючи своє пальто й стривожено заглядаючи мені в обличчя:

— Пробач, я щось зробив не так? 

— Не треба було починати цю розмову. Я не в ресурсі обговорювати щось...

— Пробач, Евілін, — м'яко й тихо прошепотів Ноа, опускаючи погляд. — Я не хотів тиснути...

І в цей момент за спиною Ноа Каель зробив беззвучний, плавний крок у наш бік. Все всередині мене похололо. Повітря зникло з легень. Невже він прийшов здіснити обіцянку й вбити Ноа просто зараз?! Ні... цього не може бути!

Каель зробив ще один крок. Його рухи були абсолютно безшумними, мов у хижака, який виходить із тіні. Ноа, нічого не підозрюючи, зробив крок до мене й міцно, дбайливо обняв, ховаючи обличчя в моєму волоссі. Мої руки безпорадно звисали вздовж тіла. Я не могла ворухнутися, а Каель тим часом зробив ще один крок — тепер він стояв упритул до нас, прямо за спиною мого нареченого.

Жах і відчай засліпили мене. Я була готова в цю ж секунду шарпнутися, розвернути себе спиною до Каеля й підставити власне тіло під удар ножа чи постріл, аби тільки врятувати Ноа й зупинити це божевілля.

Але зброї не було.

Каель злегка схилився над плечем Ноа. Його прохолодні пальці на частку секунди торкнулися моєї щоки, змушуючи мене затамувати подих, і нахилився до моїх вуст. Він поцілував мене. Коротко, невагомо, м'яко.

Я безвільно заплющила очі, здригаючись усередині, але він не дав мені навіть ще секунди, щоб відчути цей дотик. Каель відсторонився так само миттєво, як і наблизився, розвернувся й беззвучно розчинився у вечірній темряві за дверима ресторану.

Я відкрила очі, важко й рвано ковтаючи повітря.

Губи все ще пекли від прохолодного, невагомого дотику Каеля, а в повітрі на мілісекунду затримався ледь помітний, важкий шлейф сандалу. Але перед очима знову був лише Ноа, який нічого не помітив. Він усе ще тримав мене в обіймах, міцно притискаючи до себе, уткнувшись носом у моє плече.

— Все добре, люба. Я розумію. Ти просто втомилася. Ходімо до машини, я відвезу тебе додому і зварю тобі чай з м'ятою.

Він повільно відсторонився й подивився на мене з такою ніжною, беззастережною любов'ю, що мені стало нудотно від власної безпорадності.

— Так... ходімо.

Ми вийшли з ресторану на прохолодну, вологу вулицю. Ноа відкрив переді мною дверцята свого авто, і я опустилася на шкіряне сидіння, відчуваючи, як ноги буквально підкошуються. Поки він обходив авто, я кинула гарячковий погляд на інший бік вулиці.