153 Розділ

Яскраве, сліпучо-біле світло на частку секунди розрізало напівтемряву ангара й впало прямо на обличчя чоловіка.

Зоровий кадр зафіксував усе. І в цю саму мить мій світ із тріском розпався на дрібні уламки. М'які, знайомі риси. Світло-русяве волосся. Перелякані, розширені від жаху очі...

— Ноа?

Чоловік здригнувся, миттєво закрив обличчя рукою, загарбав якусь частину документів і з дикою швидкістю кинувся до запасного виходу в глибині ангара.

— Ноа, чекай! Зупинись! — закричала я, вибігаючи зі свого сховища.

Я бігла за ним щосили, спотикаючись об залізяччя та кабелі, але переляканий чоловік виявився швидшим. Він вискочив крізь розчавлені металеві двері прямо в зливу. Коли я вибігла на вулицю, у темряві лише зеревів двигун непримітного седана, який з прокручуванням коліс зірвався з місця й зник за поворотом.

Я залишилася стояти під холодним дощем, задихаючись від божевільного шоку й заціпеніння. Це був Ноа. Мій затишний, добрий, правильний Ноа. Що він робив тут?!

Тремтячи від холоду й нерозуміння, я повільно повернулася назад до порожнього, гулкого залу ангара. Одна папка лежала на брудному бетоні — цупка, картонна, скріплена металевими затискачами.

Я підійшла й тремтячими пальцями відкрила її. Це було досьє. Це був нищівний, розстрільний компромат на Каеля Дрейвернора, зібраний із лякаючою точністю та ювелірною деталізацією.

На перших сторінках майоріли чіткі, якісні фотографії: Каель без маски біля закритих терміналів порту, Каель на приватних зустрічах із кримінальними босами суміжних синдикатів, детальні фотографії його обличчя зі прорізом на брові.

Далі йшли фінансові схеми — повне розкриття рахунків Оніксу в офшорних зонах, маршрути контрабанди зброї та дорогоцінних металів крізь східні кордони, підроблені паспорти на ім'я Каеля та його правої руки, Джеффа. Але найстрашнішим були останні аркуші: точна хронологія зачисток, які провів Ангел, із вказанням дат, конкретних імен убитих конкурентів та фотографіями місць злочинів, де Каель особисто віддавав накази.

Тут було все. Сухі, беззаперечні докази, яких вистачило б на п'ять довічних термінів у колонії найсуворішого режиму. Це була бомба, здатна за одну добу помножити на нуль нову тіньову імперію Каеля й відправити його за ґрати до кінця днів.

Я стояла над цими паперами під капання води з даху, і в моїй голові блукало лише одне божевільне запитання: Звідки в Ноа абсолютний, смертельний компромат на нового Господаря Оніксу? Хто він такий насправді?

Пальці тремтіли так сильно, що папір боляче впивався у шкіру. Я перегорнула останню сторінку.

Угорі, виділено жирним, криваво-червоним шрифтом, майорів напис: Особисте життя та хронологія об’єкту.

Педантичне й моторошне анатомування всього життя Каеля Дрейвернора, розписане по роках:

10-14 років: Виховання в закритій інтернатній установі закритого типу для «особливих» дітей. Рання ізоляція. Інтенсивна фізична та психологічна підготовка. Жорстке придушення емоцій.

15-16 років: Період виснажливих тренувань. Рукопашний бій, тактична стрільба, поводження з холодною зброєю, психологічна стійкість до катувань. Роки безперервного ламання характеру.

17 років: Перша польова операція. Офіційна дата першого усунення цілі. Перше вбивство. Повний перехід під контроль синдикату Онікс.

20-27 років: Отримання вищої кваліфікації. Перехід у «Клас А» — елітна група виконавців особливого призначення. Надання позивного «Ангел».

28 років: Вербування та оперативна робота під прикриттям. Зустріч із цивільною Евілін Уінтер. Використання об'єкта як емоційного щита та прикриття.

29 років: Проголошення себе новим Господарем «Оніксу».

Мій погляд спускався нижче й нижче, поки не зупинився на останньому рядку, надрукованому на окремому виділеному полі. Остання дата. Вона була написана виділеним маркером. Завтрашня дата.

14.10.2025. Смерть.

— Що?.. — з моїх грудей вирвався сиплий, переляканий шепіт.

Серце зупинилося. Завтра. Вони планували вбити його завтра. Хтось збирався ліквідувати Каеля 14 жовтня.

Я гарячково перегорнула ще одну сторінку, і від того, що я там побачила, мої ноги остаточно підкосилися.