145 Розділ

— Не варто, Джеффе, — пролунав низький, глибокий оксамит його голосу. Каель зробив повільний ковток віскі, розмикаючи вологі губи. — Гості з Silver Line Press не заслуговують на кулю. Особливо... такі гості.

Він зробив один повільний, беззвучний крок у мій бік. Він зупинився лише за метр від мене. Повітря між нами миттєво наситилося його новим, дорогим ароматом — дорогою шкірою та нотками пряного сандалу, крізь які все одно пробивалося те саме, обпікаюче, знайоме з дитинства тепло його тіла.

— Евілін... — його вуста вимовили моє повне ім'я з такою лінивою, розважливою насолодою, ніби він куштував колекційне вино. — Минув цілий рік, а ти так і не навчилася не сунути свій гарний носик туди, де вбивають.

— Каель Дрейвернор, — голосно мовила я, змушуючи свій голос звучати сталево й професійно, хоча всередині все тріщало по швах від його пронизливого погляду. — Чи тепер мені варто звертатися до тебе «Ангел» або «Господар»?

Він тихо, низько засміявся. Цей сміх прокотився по моїй шкірі мурашками. Каель зробив ще пів кроку. Він повільно підняв вільну руку. Його пальці зупинилися за міліметр від мого обличчя, так і не торкнувшись шкіри. Він просто відчував тепло мого обличчя.

— Зазивай мене як забажаєш, мила, — прошепотів він, і його льодяні очі на мить затягнулися чимось темно-небезпечним. — Мені казали, що за мною полює найкращий репортер міста. Але я й подумати не міг, що це ти. Ти виросла. Вбралася у шовк, начепила діаманти...

Його погляд повільно ковзнув до моєї лівої руки, яка міцно стискала клатч. Каель застиг.

Його посмішка миттєво згасла. На дні його світлих очей спалахнув такий дикий, первісний, звірячий вогонь, що мені на секунду здалося — він зараз розтрощить склянку у своїй руці. М'язи на його біцепсах напружилися, мов сталеві троси.

— Каблучка… Ти зібралася заміж, Евілін? За того затишного, правильного хлопчика, який чекає на тебе вдома?

— Це не твоя справа, Каелю, — я випростала спину. — Моє особисте життя тебе більше не стосується. Я прийшла сюди як журналіст. Я прийшла за матеріалом.

Каель повільно опустив склянку на край масивного дубового столу. Скло тихо клацнуло об дерево. Він зробив останній крок, остаточно знищуючи дистанцію між нами, і нахилився до мого вуха. Його плече торкнулося мого, і моє тіло зрадницьки спалахнуло гарячою хвилею.

— Ти прийшла за мною, Еві. Ти шукала мене, хоча я казав не робити цього. І тепер, коли ти мене знайшла... ти справді гадаєш, що я дозволю тобі просто так піти й віддати себе іншому?

Його важка долоня опустилась на мою спину і обпекла. Мій подих перехопило. Всередині все стиснулося від дикого, божевільного сумішу гніву, образи та того самого забороненого потягу, який я так ретельно ховала. Я відчувала кожну лінію його напруженого тіла, його прискорене, важке дихання.

— Відпусти мене. Ти не маєш права торкатися мене. Ні зараз, ні взагалі коли-небудь.

Каель лише повільно, зверхньо примружився. На його обличчі знову з'явилася той самий хижий, небезпечний вираз. Його пальці на моїй спині стиснулися трохи міцніше, притягуючи мене ще ближче, так що між нами не залишилося жодного міліметра повітря.

— Не маю права? Ти забула, з ким розмовляєш, Еві. Я беру те, що належить мені.

— Я тобі не належу! — я з силою вперлася долонями в його тверді  груди й ривком відштовхнула його.

Каель навіть не хитнувся, але його руки повільно опустилися. Він дозволив мені зробити крок назад, лише стежачи за кожним моїм рухом своїм важким, виснажливим поглядом.

— Ти залишив мені листа, пам'ятаєш? — мій голос прорізав тишу кабінету, мов лезо. — Ти розписав там кожне слово! Що я була лише приманкою. Що ти використав мене, щоб дістатися до Жнеця. Дякував за «наївні губки» і радив не бути такою дурепою! Ти сам сказав, що більше не хочеш мене бачити!

Джефф у тіні злегка переступив з ноги на ногу. Але Каель навіть не повернув голови. Його погляд залишався прикутим до мого обличчя. Лише жовна на його гострих вилицях ходили ходуном, а м'язи на біцепсах напружилися ще дужче.

— Я пам'ятаю кожне слово з того листа, Евілін, — сухо, з відтінком жорсткого металу мовив він. — І я сказав те, що мусив сказати, аби ти вижила. Аби ти була в безпеці.