90 Розділ

По спині пробіг холодний мороз. Цей виродок знав моє ім'я. Він знав, хто я такий, і знав, що це саме я вибив двері його найманцю. Він не звичайний замовник із даркнету, який платить пару тисяч крипти за чужі знущання. А я опинився в його грі не як випадковий, а як запланована фігура.

Пальці швидко пробіглися по клавіатурі, намагаючись відстежити джерело сигналу, але сервер-ретранслятор миттєво самознищився. На моєму телефоні вискочило друге повідомлення:

«У тебе лишилося 11 днів на її вбивство, вірний пес Оніксу. Але ти вирішив грати в рятівника? Я знаю про кожну камеру, яку ти вчепив у її квартирі. Я знаю про кожну секунду, яку ти провів поруч із нею».

Він знав про мій контракт. Знав про мої почуття, про які я сам собі боявся зізнатися. Він виманив мене у відкрите поле, залишаючи в повній темряві щодо своїх реальних мотивів.

«Якщо ти не виконаєш свій контракт, Онікс обнулить вас обох. Якщо виконаєш — ти сам змусиш її пережити пекло. Мені навіть не треба бруднити руки. Побачимося у фіналі, Каелю».

— Побачимося, падлюко, — тихо процідив я порожній кімнаті, дивичись, як екран телефону гасне.

Цей шматок сміття вважав себе ляльководом. Думав, що заганяє мене в пастку між моїм Господарем й дівчиною, яку я мав ліквідувати. Але він зробив одну фатальну помилку: він дав мені привід грати не за правилами.

Я перевів погляд на екран із зображенням Евілін. Вона все так само сиділа за своїм столом у видавництві, не здогадуючись, що навколо неї стискається кільце зі смерті й зради.

Я швидко набрав на клавіатурі коротку, різку відповідь, вибиваючи літери:

«Що тебе пов'язує з Оніксом?»

Секунда. Дві. На екрані спалахнула анімація трьох точок. Він був у мережі й чекав на моє запитання.

«Онікс? Твій величний Господар, який тримає тебе на нашийнику й видає по кісточці за кожну закриту ціль? Який зворушливий зв'язок у вас, Каелю. Не переживай, із твоїм босом у нас виключно ділові взаємини. Він дав мені дозвіл на цю гру».

Пальці стислися на краї столу. Онікс дав дозвіл? Мій власний куратор, людина, яка давала мені цей контракт, злила мене й віддала дівчину на розтерзання якомусь психопату?

«Ти брешеш, виродку», — набив я в чат.

«Навіщо мені брехати тому, хто вже стоїть на краю прірви? — на екрані швидко з'являлися нові рядки. — Онікс знає, що ти розм'як. Він бачив, як ти поводишся поруч із нею. Цей контракт був не просто завданням. Це була перевірка тебе, Каелю. І ти її провалив у той самий момент, коли замість кулі в голову цілував її».

«Вона нічого не знає про цей світ, — процідив я, швидко набиваючи слова. — Граєшся зі мною — грайся зі мною. Не чіпай її».

«О, яка шляхетність! — у відповіді виразно відчувалася отруйна посмішка Жнеця. — Легендарний пес Оніксу, безжальний чистильник, тепер відіграє роль благородного лицаря? Ти справді думаєш, що здатен її врятувати? Ти навіть себе врятувати не можеш. Якщо ти не вб'єш її — Онікс пришле інших. А якщо прийдеш ти... що ти їй скажеш? "Вибач, пташко, це просто бізнес". Вона з тобою, а це означає смерть. І тобі і їй!»?

«Я першим тебе вб’ю».

«Ти порожніми погрозами намагаєшся прикрити свій страх, Каелю. Ти втратив хватку. Ти вже не хижак».

«Ти хочеш перевірити, чи втратив я хватку?» — набив я з прохолодною, небезпечною впевненістю.

«А ти готовий це довести? Чи ти тільки вмієш бити дрібних шісток у брудних квартирах? Зробимо гру цікавішою. Поставимо реальні ставки. Якщо ти такий упевнений у своїх силах і в тому, що зможеш захистити її від усього мого пекла й від Оніксу... постав на це власне життя».

Я замер, вдивляючись у зеленкуваті літери на моніторі.

«Про що ти, падлюко?»

«Усе просто. Гра у відкриту. Забудь про 11 днів. Я даю тобі 72 години. Якщо за три доби ти не знайдеш мене й не зупиниш — я сам прийду по неї, і Онікс віддасть мені її особисто. Але якщо ти спробуєш утекти з нею чи сховати її — я завантажу всі ті відео та фото з її спальні в мережу, і її життя перетвориться на пекло, з якого вона сама вистрибне у вікно. Твій хід, Каелю. Твоє життя й її чисте ім'я проти моєї хованки. Виживе вона — виживеш і ти»