80 розділ

Тиша в кімнаті була настільки густою, що я чув кожен її рваний, притишений подих. Вона липла до мене, мов загнане звірятко, шукаючи порятунку від темряви, яка ще кілька годин тому ледь не поглинула її назавжди.

Вона міцно тримається за мене. За того, від кого мала б втікати без озирання. Вона шукає захисту в моїх руках, хоча саме ці руки пів години тому розбризкували чужу кров. Якби вона тільки знала, який це дикий, отруйний контраст. Вона спирається на монстра, сподіваючись, що він збереже тебе від інших тварюк. І найстрашніше — я зроблю це. Я випалю будь-кого, хто заставить її тремтіти ось так. Але хто вбереже її від мене?.. Коли кожен її подих поруч зі мною плавить мою останню витримку.

Дихання Еві повільно вирівнювалося. Гаряча хвиля заспокоєння нарешті накрила її виснажене тіло. Вона почала солодко, затишно посапувати мені в шию, уткнувшись носом у вигин моєї ключиці. Мої пальці заплуталися в її короткому волоссі, розправляючи пасма. Воно пахло квітами й милом — чистотою, до якої мені ніколи не торкнутися без остерігання замазати її своїм брудом.

Раптом уві сні вона здригнулася, наче від кошмару, і з силою притислася до мене ще міцніше. Її маленькі пальці лихоманково впилися мені в бік, і одна з її долонь випадково натиснула прямо на рану на спині.

Біль спалахнув миттєво — гострий, обпікаючий, мов розпечене залізо. Я мимовільно стиснув зуби, щоб не випустити жодного глухого стогону. Повітря з шипінням вирвалося з моїх грудей, але я навіть не ворухнувся, аби не сполохати її крихкий сон.

Зачекавши пару секунд, поки біль трохи вщухне до тупого пульсування, я надзвичайно обережно, міліметр за міліметром, зняв її тонкі руки зі своєї спини й опустив їх на подушку.

Я безшумно підвівся з ліжка і вийшов у напівтемний коридор. Впустивши себе у ванну, я клацнув вимикачем і примружився від сліпучого білого світла. Зачинивши двері, я одним рухом стягнув із себе чорну футболку.

У дзеркалі відбилося моє тіло, вкрите шрамами — давніми та новішими. Старі порізи й сліди від куль давно затягнулися, перетворившись на бліді, розмиті смуги на шкірі. Але праворуч на спині зяяла свіжа, глибока рвана рана.

Я мовчки уперся руками в раковину, дивлячись на своє відображення. Очі палали виснаженим, темним полум'ям. Я швидким, звичним рухом промив рану перекисом із її аптечки, затиснув тугою марлевою пов'язкою, аби зупинити кровотечу, і натягнув футболку назад.

Повернувшись до кімнати, я знову ступив на м'який килим. Еві навіть не поворухнулася, лише повернула голову на подушці. Я повільно опустився на матрац поруч із нею. У світлі вуличного ліхтаря, що пробивалося крізь шпарину в шторі, її обличчя здавалося кришталевим, неземним. Вона трохи розтулила губи уві сні, і коли я схилився нижче, її тепле, м'якеньке дихання торкнулося моїх губ. Вони опинилися в якійсь частці міліметра від моїх.

У голові миттєво спалахнув спогад про той поцілунок у залі. Ті кілька секунд, коли її губи — солодкі, гарячі, тремтячі — відповідали мені, стираючи весь біль цієї ночі.

Вона казала не торкатися її. Вона благала тримати дистанцію. І я давав обіцянку... Боже, як же легко ламаються всі мої клятви, коли справа стосується її. Вона будує між нами стіни, але сама ж падає у мої обійми, коли стає темно. Вона отрута, від якої немає ліків. А я готовий випити її до останньої краплі.

Її маленька, тонка рука спокійно лежала під пледом. Я не зміг утриматися. Повільно я накрив її долоню своєю великою, гарячою рукою зверху тканини. А потім повільно вправив свої пальці між її, міцно й глибоко переплітаючи їх прямо крізь тканину. 

Не витримавши більше жодної секунди цієї тортури, я схилився нижче й накрив її напіврозтулені губи своїм поцілунком.

Це було глибоко, пекучо й нестримно. Я знав, що зараз вона прокинеться й випере мене. Але Еві не прокинулася повністю — вона лише солодко зітхнула уві сні й раптово міцно притислася до моїх губ у відповідь, переплітаючи наші пальці крізь плед ще сильніше.

Я різко вирвав плед з-поміж наших долонь, викидаючи останню перешкоду між нами, і міцно сплів наші пальці разом — шкіра до шкіри.

Я надвис над нею, розпластавшись на ліктях і важко дихаючи їй у самі губи. Її очі були заплющені.

— Я думав, ти спиш... — процідив я.

— Чому ти такий привабливий?..