60 Розділ

Я вирвалася з останніх сил, забігла у ванну кімнату, з силою грюкнула дверима й клацнула засувом замка. У той же момент у двері вдарив важкий, потужний кулак. Дерево затріщало. Двері здригнулися від першого удару, потім від другого.

Я відскочила до раковини, важко й рвано дихаючи. Світло у ванні різало очі. Мене накрив абсолютно залізобетонний, паралізуючий ступор. Руки й ноги затерпли, серце в грудях калатало так, ніби ось-ось розірветься, а в голові була дзвінка, порожня тиша. За дверима знову прогримів глухий удар — він вибивав двері. Замок довго не витримає.

І тут серед цього ступору й паніки в моїй голові, мов спалах блискавки, виринуло одне-єдине слово.

Охоронець. Ангел-охоронець.

Пальці самовільно пірнули в кишеню джинсів. Руки так сильно тремтіли, що я впустила телефон на кахель. Очі застилали сльози, але я наосліп намацала його і розблокувала екран. Я натиснула на нікнейм Ангела.

Один довгий гудок. Двері знову здригнулися під тріском вибиваного дерева. На другому гудку виклику відповіли.

— Каель! Каель, допоможи мені! — закричала я в слухавку здираючи горло, і з очей водоспадом бризнули гарячі сльози.

— Де ти?! — його голос у слухавці пролунав миттєво, гримлячи дикою, смертельною тривогою та громом.

— Дома!

— Тримайся! Я вже біжу! — загримів у слухавці голос Каеля, розриваючись від ошелешеної, дикої люті, і виклик обірвався.

У той же момент скло у дверній вставці розлетілося на тисячі дрібних уламків, що з брязкотом упали на кахель. Я відсахнулася до далекого кута, притискаючи телефон до грудей. Чорна рука в шкіряній рукавичці просунулася крізь пробиту діру, намацала металевий засув і з клацанням повернула його. Двері повільно розпахнулися.

У прорізі стояв він. Його маска була вимазана кров'ю від удару вазою, але через прорізи для очей на мене дивився той самий хворий, збочений азарт. Чоловік зробив повільний крок через поріг ванної, повністю блокуючи єдиний вихід.

— Ти дуже погана дівчинка, Евілін... — вперше подав він голос, хрипкий, спотворений глушником під маскою. — Думала, сховаєшся?

Він ступив на кахель, повільно розстібаючи ремінь на своїх штанах. Я зажмурилася, зі всієї сили втискаючись потилицею в холодну плитку стіни. Серце калатало так, ніби в грудях вибухали гранати. Час уповільнився. Кожен його крок лунав у моїй голові як вирок.

І раптом з передпокою пролунав глухий, страшний звук трьох ударів. Нападник у ванні застиг, різко обернувшись на звук. Не пройшло й секунди як замок в дверях повернувся. 

З передпокою не доносилося жодного слова, жодного крику. Лише важкі, стрімкі, звірині кроки, що насувалися з темряви коридору. Каель з'явився у дверях ванної кімнати мов утілення самого пекла.

Його нефритові очі палали такою дикою, первісною люттю, що, здавалося, саме повітря навколо нього зайнялося. Виголена лінія на брові сіпалася, а сережка у правому вусі злощасно виблискувала. У його правиці стискався пістолет.

Він навіть не витрачав секунди на розмови.

Каель зробив ривок уперед, схопив нападника за горло своєю лівою рукою й із силою, від якої затряслися стіни, вбив його потилицею в кахельну стіну. Плитка під головою виродка тріснула й розійшлася павутинням.

— Ти. Торкнувся. Її? — просичав Каель. 

Потвора в масці судорожно смикнула рукою до пояса, вихоплюючи зазубрений мисливський ніж. Лезо блеснуло в тьмяному світлі ванної, цілячись Каелю в живіт.

Каель навіть не моргнув. Його реакція була нелюдською. Він перехопив зап'ястя нападника в міліметрі від своєї шкіри, і я почула сухий, нудотний тріск кістки. Чоловік заверещав, ніж випав з його безсилих пальців і з брязкотом ударився об кахель.

Лють, що палала в його нефритових очах, вимагала повної розправи. Він вдарив в коліно виродка носаком важкого черевика, змушуючи його впасти на ногу. Потім, схопивши обома руками за край чорної маски, він зідрав її. Під маскою виявилося перекошене від болю та жаху обличчя — чуже, брудне, з божевільними очима. 

Каель, не випускаючи горло виродка, швидким рухом скинув із себе шкірянку. Його татуювання на руках напружилися, перетворюючись на хижих звірів у світлі лампи. Не дивлячись на мене, він простягнув куртку за спину.