36 Розділ

Ранок зустрів мене сірим, холодним світлом, що пробивалося крізь шпарину між шторами. Я прокинулася з диким головним болем і однією-єдиною думкою, яка пульсувала в скронях з самого прокидання: він мене просто бісить. Нестерпний, самозакоханий, божевільний психопат.

Я гнівна скинула ковдру й пішла на кухню, гучно тупаючи босими ногами по холодній підлозі. Гримаючи посудом, увімкнула чайник і дістала пательню.

— «Стеж за руками, вони належать мені», — роздратовано пробурмотіла я собі під ніс, копіюючи його владний тон і розбиваючи яйце об край сковорідки. — Придурок! Хто він взагалі такий?! Сидить десь у своїй темній норі, дивиться на мене й думає, що володіє моїм життям!

Але за цим спалахом люті все одно ховався крижаний, липкий страх. Ноа пішов цілим і неушкодженим, але ж це не означає, що цей психопат не повернеться до своїх погроз. Я налила в чашку окріп і застигла, дивлячись, як піднімається пара.

Він просто грається зі мною. Як кішка з мишкою. Спочатку лякає, потім пише свої «добранiч», удає із себе захисника, а потім... коли йому набридне ця гра, він просто прибере мене як небажаного свідка. Я була в цьому майже впевнена. Він награється в цю дивну, хвору прихильність — і вб'є мене.

— Ні. Я не чекатиму, поки ти вирішиш, коли мене ліквідувати.

Я кинула недосмажену яєчню, побігла в спальню й сіла за ноутбук. Пальці злісно й швидко застукали по клавіатурі. Якщо він грає за якимись своїми хворими правилами, я нав'яжу йому свої.

Я відкрила новий документ і великими літерами вивела заголовок:

УГОДА ПРО НЕНАПАД ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ

Документ вийшов абсурдним, але для мене це був єдиний спосіб бодай якось повернути контроль над ситуацією. Я чітко розписала пункти:

1. Сторона 1 (Анонім / "Психопат") зобов'язується не завдавати фізичної, моральної чи майнової шкоди Стороні 2 (Евілін Уінтер).
2. Сторона 1 зобов'язується не вбивати Сторону 2 ні за яких обставин, навіть якщо вона «бачила занадто багато» чи написала статтю.
3. Сторона 1 не має права погрожувати, шкодити або проявляти агресію до друзів, знайомих чи гостей Сторони 2 (зокрема до Ноа).

Я натиснула «Друк». Принтер тихо задзижчав, видаючи свіжий аркуш паперу, що ще пахнув теплими чорнилами.

Я взяла документ, знайшла чорну ручку й поставила свій розмашистий підпис у графі «Сторона 2». Потім рішуче крокувала назад на кухню.

Поклавши угоду прямо по центру столу, поруч із ручкою.

Я розвернулася, схопила чашку з кавою й сіла на протилежний край столу, чекаючи, що відповість мій нічний кошмар.

Раптом у передпокої пролунало три чітких, коротких удари в двері.

Я аж здригнулася від несподіванки, трохи не розливши гарячу каву. Він. Це точно був він. Він не дзвонив у дверний дзвінок — того разу лише три важкі, впевнені стуки, від яких у мене щоразу завмирало серце.

Роздратування спалахнуло з новою силою, заглушаючи первинний переляк. Я встала, стискаючи чашку так, що аж пальці побіліли, і покрокувала до дверей.

Відімкнувши замок, я різко відчинила двері. Навіть не глянувши йому в обличчя — просто відвернула погляд убік, кинувши сухо й роздратовано:

— Якраз вчасно.

Не чекаючи, поки він ступить у квартиру, я вільною рукою з силою штовхнула його прямо в спину, демонструючи, щоб він негайно проходив на кухню.

— Еві!.. — крикнув він, але голос миттєво обірвався, перейшовши в важкий, глухий видих.

Він на мить застиг, дивно напружившись.

Я обігнала його, впевнено пройшла на кухню й зупинилася біля столу, вказавши пальцем на роздрукований аркуш.

— Сідай і читай, — відрізала я, схрестивши руки на грудях. — Бо якщо ти плануєш і далі з'являтися в моєму житті, коли заманеться, ми гратимемо за моїми правилами.

Він навіть не подивився на папір. Замість цього повільно простягнув руку, перехопив у мене чашку й зробив один неспішний ковток, не зводячи з мене свого важкого погляду.

— О, ти теж без цукру п'єш? — спокійно, з легкою хрипотою спитав він.

Мене від цієї його вальяжності просто вивернуло. Я різко висмикнула чашку з його пальців — гаряча чорна рідина сплеснула через край і широкою плямою розлилася прямо по його білому худі.

— Чорт... — процідив він крізь зуби, на секунду заплющивши очі.

— Вибач…