24 Розділ

— Який?.. — дихання остаточно збилося, перетворившись на уривчасті ковтки повітря.

— Що я — єдиний, хто може захистити тебе від інших, — видихнув він прямо в мою шкіру.

Перш ніж я встигла заперечити, Каель перехопив мою тонку талію обома руками й легко, без найменших зусиль, підняв мене та посадив прямо на край високого комоду в коридорі.

Я зойкнула від несподіванки, спираючись долонями на його широкі, кам'яні плечі. Тепер наші очі опинилися на одному рівні.

Він не дав мені оговтатися. Каель зробив крок до мене, повністю затискаючи мене у пастку свого тіла. Його великі долоні повільно ковзнули з моєї талії вгору, зупиняючись на ребрах, і пальці злегка стиснули м'яку тканину светра.

— Каель... — вихопилося в мене застереження, але воно застрягло в горлі.

Він нахилився й притиснувся лобом до мого лоба. Це був жест настільки глибокої, дикої й водночас небезпечної інтимності, що в мене перехопило подих. Ми дихали одним повітрям. Його темне волосся падало мені на чоло, а теплі губи перебували в якихось частках міліметра від моїх.

— Скажи мені забиратися, Еві, — прогрукотів він десь із глибини грудей. Його пальці на моїх ребрах стиснулися трохи сильніше, віддаючи гарячим теплом. — Накажи мені піти. Скажи, що ти мене ненавидиш. Зроби це зараз, дивися мені прямо в очі й скажи. І я піду.

Я дивилася в його вугільно-чорні зіниці, у яких палало справжнє багаття. Мої долоні, що лежали на його плечах, відчували божевільну силу його м'язів. Я могла б вимовити це слово. Мала б його вимовити.

Але мої губи лише злегка розкрилися, не видавши жодного звуку.

— Не можеш, — із глухим, оксамитовим торжеством прошепотів він.

Його губи повільно, нестерпно м'яко торкнулися моєї вилиці. Він провів губами вздовж лінії моєї щелепи, зупиняючись біля самого куточка рота. І через секунду накрили мої.

Це був короткий, але нестерпно палкий, глибокий поцілунок. Він тривав лише мить, але в цій єдиній секунді було стільки важкого, небезпечного тепла, що в мене остаточно перехопило подих. Його смак миттєво просочився в мою свідомість, закрутивши голову до запаморочення.

Мої долоні на його плечах судомно стиснули тканину куртки. А потім, злякавшись цієї раптової спалахуючої хвилі, що прокотилася тілом до кінчиків пальців, я рвучко вперлася йому в груди й відштовхнула від себе.

Каель відступив лише на пів кроку, залишаючись стояти переді мною..

— Ненавиджу тебе... — вихопилося в мене.

Голос зрадив: він прозвучав тихим, збитим, абсолютно невпевненим шепотом, у якому не було й краплі справжньої злості — лише розпач дівчини, яка стрімко втрачала контроль над власним серцем.

Каель повільно навпіл вигнув брову. На його обличчі знову розквітла ця бісова напівпосмішка, яка робила його нестерпно привабливим.

— Скажи це ще раз, Еві, — тихо прогрукотів він, простягаючи руку й знову обережно беручи мене за підборіддя. — Але цього разу спробуй зробити так, щоб твій голос звучав впевненіше. 

— Ти... ти маніпулятор, — витиснула я, намагаючись відвернути обличчя, але його пальці тримали м'яко й непорушно. — Ти просто користуєшся тим, що я налякана.

— Ти не налякана. — його голос впав до небезпечно низького, вібруючого напівшепоту, що пропікав наскрізь. — Твій страх минув ще там, на сходах, коли ти збиралася вдарити мене втретє. Зараз це дещо зовсім інше.

— Відпусти... — прошепотіла я, хоч мої власні пальці знову зрадницьки впилися в його плечі, замість того, щоб штовхати геть.

— А ти справді цього хочеш? 

Я застигла. Слово застрягло в горлі, перетворившись на важкий, гарячий клубок. Я дивилася в його темні, вугільно-чорні очі, у яких відбивалося тьмяне світло коридорної лампи, і розуміла: якщо він зараз піде, ця квартира стане порожньою й мертвою. Цей небезпечний, божевільний чоловік просочився в моє життя як отрута, і без цієї отрути повітря вже здавалося прісним.

Каель знову повільно усміхнувся — він прочитав мою мовчанку так само легко, як розгортав мої листи.