13 Розділ

— Та розумію, — Ноа дістав із пакета дві великі, ще теплі булочки, щедро политі білою глазур'ю, і посунув одну до мене. — Просто зараз у місті якось неспокійно. Я тепер думаю, чи правильний район обрав. Думав, тут спокійніше, тихіше. А тут таке... Ти, до речі, давно в цьому будинку живеш?

— Вже 4 роки, — я відламала маленький шматочок випічки, але горло стиснулося так, що я не змогла його проковтнути. — Спеціально шукала щось подалі від центру. Щоб було тихіше.

— О, то ми обоє втекли за тишею, — усміхнувся Ноа, роблячи ковток гарячого чаю, який я йому подала. — Я, наприклад, ілюстратор. Працюю з дому на фрілансі, тому мені взагалі з квартири можна тижнями не виходити. Крім тих випадків, коли треба купити синнабони й напроситися в гості до симпатичної сусідки.

Його відвертість і цей легкий флірт мали б розрядити обстановку, але мій розум був надто отруєний страхом. Я постійно ловила себе на думці, що кожні п'ять секунд озираюся на вікно чи на коридор.

— Ти так дивно озираєшся, — раптом сказав Ноа, його голос став м'якшим і серйознішим. Він відклав чашку й уважно подивився на мене. — Сусідко, скажи чесно. У тебе щось сталося? Ти з самого ранку сама не своя. Коли ми зустрілися біля під'їзду, ти бігла так, ніби за тобою хтось гнався. А зараз ти здригаєшся від кожного шелесту.

— Ні, Ноа, все в порядку, просто... — я запиналася, намагаючись придумати переконливу відмовку. — Поганий сон. І на роботі був дуже важкий день. Мій бос... він трохи божевільний.

— Тільки бос? — Ноа трохи нахилився вперед, простягнувши руку по столу. — Якщо тобі треба з кимось поговорити чи якщо тобі просто страшно залишатися одній... ти можеш мені сказати. Я, звісно, не супергерой, але заступитися зможу. Моя робоча зона прямо через стіну, у сусідній квартирі. Якщо щось знадобиться — просто постукай у стіну. Або подзвони.

— Дякую, — прошепотіла я, і це була чиста правда. Його присутність діяала на мене як знеболювальне, бодай тимчасове. — Це правда дуже мило з твого боку. 

— Та нема за що, — він посміхнувся, розряджаючи атмосферу, і взявся за свою булочку. — Так ось, щодо моєї роботи! Я зараз малюю обкладинку для одного детективного роману. Там головний герой — якийсь приватний шукач, і автори зажадали, щоб він обов'язково був у довгому плащі й капелюсі. Уявляєш? У двадцять першому столітті! Я їм кажу: хлопці, це виглядає як косплей на Коломбо, давайте зробимо щось сучасніше. Ні в яку! «Нам потрібен нуар!». Ну, я й намалював йому такий плащ, що він у ньому схожий на кажана...

— Та ти що! Серйозно, плащ-кажана? — я посміхнулася, відкинувшись на спинку стільця й підібрала одну ногу до грудей. — А як щодо лупи? Вони не вимагали додати величезну лупу й люльку з тютюном для повного комплекту? Ну, щоб уже напевно всі зрозуміли, що це детектив!

— О, не підказуй їм! — розреготався Ноа, розмахуючи руками. — Якщо арт-директор почує твою ідею, мені доведеться перемальовувати все заново! Вони ж здатні змусити мене втулити туди ще й моноклю!

Я щиро засміялася. 

— До речі... я Евілін Уінтер, — вихопилося в мене з м'якою усмішкою.

Ноа театрально приклав долоню до грудей і зробив здивовані очі:

— Оу, я думав, ти агент ЦРУ під прикриттям і тобі не можна називати своє справжнє ім'я!

Я знову розсміялася, похитавши головою:

— Ні, я просто зазвичай не довіряю незнайомцям.

— Ей, я тобі булочки приніс! Який із мене незнайомець! — вдавано обурився він, роблячи вигляд, що збирається підвестися зі стільця. — Все, я образився, я пішов!

— Сиди! — зі сміхом вигукнула я і грайливо замахала на нього руками, змушуючи повернутися на місце.

Ноа знову сів, хитро посміхаючись, але потім його погляд став трохи м'якшим, і він тихо мовив:

— А якщо серйозно — гарне прізвище. Уінтер... Тобі дуже пасує. Але ти не холодна. 

У цей самий момент затишна атмосфера кухні миттєво тріснула.

Телефон, який лежав переді мною через секунду спалахнув. На дисплеї яскравими літерами спливло нове повідомлення від «Твого ангела-охоронця»:

«Уінтер — як зима. Гарно звучить з його вуст, правда, Еві?»

Серце боляче вдарило в ребра, а липкий холод знову миттєво залив потилицю. Він чув. Він чув нашу розмову прямо зараз.