5

На бігу я швидко друкую повідомлення

#-Привіт , Назар, я забула про молодіжку 🥲, іди до АТБ і сідай на 496 маршрутку , виходь на кінцевій і чекай там..вибач...

#-Привіт, ок.

Я встала і ступорі , жодного смайлика навіть дужки немає? Я його образила напевно... Ну звісно чекати на вулиці в -20..

На кінцевій зупинці я була за 15 хвилин, побачивши Назара я сповільнила крок і підійшла до нього

-Привіт, - з опущеним погляд я переминаюся з ноги на ногу

-Привіт, - каже Назар

-Вибач..я чесно не хотіла.. я думала сьогодні не буде молодіжки...-почала я хаотично виправдовуватися

Назар подав руку мені на плече, я підвела погляд, він посміхаючись заспокоїв мене, що все добре

         Назар 
Моє серце бється настільки сильно, що це точно чутно , вона йде поруч та посміхається, я такий щасливий що переїхав в цей район, в будинок..що пішов саме в цю церкву в не в будь яку іншу..

Я лечу на молодіжку немовби у мене крила виросли

-Назар?- лагідний голос вириває мене з думок

-Що? -Оговтуюсь я і дивлюся в очі Аліси

-А може, ти щось розкажеш? А то що це я, балакаю так багато- каже Аліса

-Чому? Мені дуже цікаво тебе слухати! - щиро кажу я, - до речі коли ти мене познайомиш з Мією?

                         Аліса 
Мої щоки заливаються румянцем, я думала він мене не слухає, думала що я лише тягар і забагато говорю...а йому виявляється цікаво..

Я здивовано поглянула в сині очі,

-Ти справді хочеш познайомитися з моєю сестрою? Вона ще мала, і загалом мало кому цікава..-я відповіла придушуючи радість

-звісно.- відповідає Назар з посмішкою.