3

Наступного разу я побачила його в церкві, куди ходжу що неділі.. До мене підбігла Марина , моя подруга

-Алісо!! Привіт, а ти бачила...ти знаєш його?!- швидко почала розпитувати мене ,та сама людина ,для якої спокій це лише фаза сну

-воу,воу! Спокійно, не таратор-пригальмувала я подругу.- кого я маю знати?

-Ну, бачиш отого хлопця ,-її погляд упав на Назара , - знаєш що?

-Та ні! Кажи вже що трапилося- розгублено кажу я

-Він на тебе дивився-переможно вигукує Марина, і одразу ж затискає собі рота рукою, але її очі палають

Мій притуплений сміх дуже її здивував

-Ти що, не здивована? - її погляд округлився, в голосі звучали нотки сумніву

Коли я роз'яснила їй ситуацію вона була щаслива

-Я зараз прийду.-кинула вона гублячись в натовпі

Через декілька хвилин я її побачила з папірцем , який вона тихенько засунула Назару до кишені

-Що ти зробила?! - грізно запитала я

-хехе, побачиш- з посмішкою гукнула вона відбігаючи від мене, бо знала яка буде моя реакція

Я ошелешено стояла, дивлячись на Назара ,

Назар опустив руки в кишені і здивовано витягнув папір, розгорнувши папірчик він очима пробіг по тексту і його вуха порожевіли, швидкий погляд в мій бік

Я схопила мобільник і почала друкувати текст подрузі,

-Дура, Шо ТИ ЙОМУ ТАМ НАПИСАЛА?! - Я

прилетіла відповідь

-😏 загалом нічого особливого, просто твій номер))))- Марина

Я з люті ледь не швиранула телефон в пастора, але вчасно одумалася та поспіхом заховавши пристрій в кишеню рвонула додому..

-Доню, сьогодні прийдуть гості!!- окликнула мене мама, я зітхнула

-мам, а Назар віруючий? Бо я його лише сьогодні бачила в церкві..-Обережно запитала я

-Звісно котику, він просто раніше ходив в іншу церкву, в зараз прийшов до нас.- відповіла мама копирсаючись в раковині