Розділ 48. Параноя, що врешті і убила

Дата: літо 1989 року

Місце: укриття Волдеморта, покинуті катакомби Лондона

Темний Лорд був живим лише за рахунок страху, який він нав'язував своїм послідовникам. Але після поразки під Гоґвортсом, невдалих ритуалів і хаосу серед смертежерів, він опинився у пастці власної параної.

Волдеморт більше не бачив союзників, лише потенційних зрадників. Він наказував убивати кожного, хто, на його думку, міг стати шпигуном Андріана.Його армія зменшилася до кількох вірних фанатиків, які діяли з обережністю і страхом.

Волдеморт не міг довіряти навіть самому собі. Він постійно перевіряв свої схованки, повторював стародавні закляття охорони, викликав духів минулого, щоб перевірити їхню вірність. Його тіло і розум стомлювалися від постійного напруження, а параноя проникла в кожну його дію.

Він почав підозрювати у зраді Беллатрісу, Круті Гримволди, Люціуса і навіть Моркана Блекмура, якого вважав мертвим. Уся його армія перетворилася на лабіринт страху та зради.

Одного вечора Волдеморт спустився у центральну залу свого укриття, де його найвідданіші — але вже налякані — смертежери очікували наказів. Він наказав Беллатрісі перевірити кожного члена армії на приховану лояльність до Андріана але вона відмовилася.

— Ти сама можеш стати моїм ворогом, — сказав Волдеморт, голос його підвищився. — Я не залишу живим нікого, хто мене зрадить!

В цей момент він сам активував одне зі стародавніх темних заклять, яке мало знищити потенційних зрадників, але для його активації потрібна була повна концентрація і довіра. Параноя розірвала його розум. Він повторював: "Вони всі проти мене... вони всі зрадять...", і в найкритичніший момент закляття повернулося проти нього.

Волдеморт намагався відновити контроль, але його темна магія, що була підживлена страхом і недовірою, почала зникати сама по собі. Тіні навколо нього стали хаотичними, некерованими. Закляття, які він колись вважав непереможними, тепер обернулися проти нього.

Смертежери спостерігали, як їхній лідер перетворюється на живий хаос. Його голос гучно  повторював: "Вони всі зрадять... я не можу довіряти..."

Врешті-решт Волдеморт сам наклав на себе смертельне прокляття в результаті неконтрольованого сплетення параної та темної магії. Його тіло обвилося чорним серпанком, і він розсипався на пил у центрі катакомб.

Катакомби залишилися порожніми, окрім декількох вірних, які дивилися на порожнє місце. Навіть Беллатріса була шокована — вона зрозуміла, що Темний Лорд загинув не від дуелі, а від власного страху і недовіри.

Його смерть не принесла тріумфу — лише тишу і хаос серед тих, хто залишився.

Для Ордену Фенікса це стало сигналом, що найбільша загроза минула. А для Андріана Диявола — підтвердженням того, що навіть найсильніші темні маги не можуть вижити без контролю над своїм розумом.

Війна закінчилася, але Андріан знав, що темрява не зникне назавжди. Вона лише переховуватиметься в тінях, очікуючи наступного покоління.

Його родина була врятована, світ магів отримав спокій... але пам'ять про параною Волдеморта залишилася уроком: найнебезпечніший ворог — це той, хто сам себе знищує страхом і недовірою.