Розділ 47. Крах Волдеморта

Дата: весна 1989 року

Місце: приховані штаби смертежерів у Лондоні та околицях

Після зникнення Андріана.Волдеморт опинився в ситуації, якої не відчував ніколи раніше. Його поразки під Гоґвортсом та втрати генералів, таких як Моркан Блекмур, залишили глибокий шрам у його стратегічній мережі. Але ще більш руйнівним для нього стало відчуття, що його противник — Андріан — живе, ховаючи свою родину і одночасно тримає Темного Лорда в постійній невпевненості.

Волдеморт став жорстко контролювати своїх підлеглих. Навіть ті, хто залишався максимально відданим, відчували, що їхні дії спостерігаються з надзвичайною жорстокістю.

Беллатріса Лестрейндж, довго вірна служниця Волдеморта, вперше почала сумніватися. Її погляд змінився — від відданості до обережності, від фанатизму до страху перед тим, що будь-який невірний крок може коштувати життя.

Темний Лорд наказував смертежерам постійно піддавати один одного тестам на лояльність. Вони шукали "шпигунів Андріана", яких насправді не існувало.

Волдеморт почав втрачати здатність до стратегічного мислення. Його накази ставали суперечливими: він вимагав атакувати Гоґвортс і одночасно утримувати сили для оборони своїх баз, посилаючи невеликі загони в пастки, які сам же організовував.

Поступово його підлеглі почали обирати власні шляхи. Смертежери, які раніше діяли як злагоджена сила, почали розриватися на фракції. Одні йшли за Волдемортом із страху, інші шукали можливості втекти чи перейти на сторону Ордену Фенікса.

Беллатріса дивилася на все це з сумом і нерішучістю. Вона почала розуміти, що лорд, якого вона колись обожнювала, втрачає контроль над своєю армією.

Волдеморт не довіряв навіть найвірнішим — Круті Гримволди, Алексу Кавендішу та Люціусу Мелфою. Його постійне спостереження та непередбачувані випробування деморалізували навіть тих, хто залишався біля нього довгі роки.

Він почав виконувати ритуали самотності, перевіряючи свою силу через темні дзеркала, спостерігаючи за майбутніми подіями і спробами Ордену проникнути у його плани. Його страх зрадив йому — він уявляв прихованих шпигунів Андріана у кожному  кроці.

Параноя привела до того, що кілька смертежерів були страчені через нібито зраду. Члени армії Волдеморта, які залишилися, діяли не за наказом лорда, а за власним інстинктом самозбереження. Вони боялися один одного більше, ніж Ордену Фенікса.

Навіть Беллатріса Лестрейндж більше не могла діяти без внутрішнього сумніву. Вона бачила, що будь-який необачний крок може стати приводом для смерті — навіть якщо він не був насправді помилкою.

Параноя Волдеморта досягла апогею, коли він наказав знищити цілу базу смертежерів у Лондоні, підозрюючи, що там заховаються шпигуни Андріана. Армія втратила сотні своїх членів, і це остаточно показало, що навіть найвідданіші підлеглі не готові терпіти його безглузді накази.

В його очах залишилася лише холодна самота — влада, яку він колись тримав у страху, розпалася. Його імперія почала руйнуватися зсередини.

Орден Фенікса і союзники уважно спостерігали за тим, що відбувається. Андріан дізнався про хаос серед смертежерів через таємні повідомлення українських агентів. Він розумів, що навіть без прямої участі на фронті, його відхід створив стратегічну перевагу.

— Параноя робить лордів слабкими, — тихо сказав Вишневський. — Іноді саме невидима сила рятує світ.

Андріан кивнув. Він знав, що найбільша битва ще попереду, але перший крок до краху Волдеморта вже зроблений.

Темний Лорд жив, але його влада — хитка. Його прихильники зраджують один одного, а найвірніші, навіть Беллатріса, починають сумніватися у сенсі боротьби.

Це була лише перша ланка падіння Темного Лорда — падіння, яке не могло не вплинути на фінал війни та майбутнє магічного світу.

Андріан відчував, що його родина залишається у безпеці, а ворог починає слабшати без бою.

І попереду вже назрівав вирішальний удар.