Розділ 36. Велика операція

Дата: зима 1985 року

Місце: закинута фортеця Рейвенскар, північ Шотландії

Сніг падав густими важкими пластами, вкриваючи скелі та стару фортецю Рейвенскар, яка вже кілька століть вважалася покинутою. Насправді ж вона стала однією з найбільших таємних в'язниць смертежерів, де утримували магів, підозрюваних у співпраці з Орденом Фенікса.

Інформацію про це місце Орден отримав випадково — через перехоплене повідомлення та свідчення одного врятованого мага. Полонених було десятки. Багато з них уже втратили надію.

У штабі Ордену панувала напружена тиша. На столі лежала карта фортеці, позначена червоними символами захисних чарів.

— Це майже самогубство, — сказав Аластор Муді, уважно вивчаючи схему. — Захист багаторівневий. Бар'єри проти трансгресії, дементори на зовнішньому периметрі, і щонайменше двадцять смертежерів усередині.

— Саме тому нам потрібен Андріан, — тихо додав Дамблдор.

Усі погляди звернулися до нього.

Андріан стояв біля вікна, дивлячись на зимову ніч. Він знав: його дар може допомогти проникнути у фортецю без масштабної битви. Але також знав, наскільки небезпечно буде використовувати силу в такому масштабі.

— Я можу відволікти охорону, — сказав він нарешті. — Але я не зможу контролювати їх довго. Якщо я перевищу межу... я можу втратити контроль.

— Ти не один, — відповіла Міріам, яка стояла поруч. Її голос був тихим, але впевненим.

План операції був складним. Андріан мав проникнути у фортецю разом із невеликою групою бійців Ордену, використовуючи свій дар лише для створення сумнівів і дезорієнтації охорони, не порушуючи їхню волю повністю.

Ніч операції була темною і беззоряною. Сніг заглушував кроки, коли група Ордену наближалася до фортеці через замерзле узбережжя.

Дементори кружляли над вежами, але Дамблдор і Люпін  створили магічний бар'єр, що приховував їхню присутність.

Коли вони дісталися внутрішнього двору, Андріан зупинився. Він заплющив очі і дозволив своєму дару розгорнутися... обережно, мов тонкий туман.

Він не змушував охоронців підкорятися. Він лише підсилив їхню втому, їхні сумніви, їхнє бажання перевірити інші ділянки фортеці.

Двоє смертежерів раптово залишили свої пости, переконані, що почули шум у протилежному крилі.

— Це працює, — прошепотів Сіріус.

Андріан лише коротко кивнув, відчуваючи, як напруга зростає у його свідомості. Кожен дотик до чужих емоцій був ризиком.

Група швидко дісталася підземель. Камери були заповнені виснаженими магами. Дехто навіть не міг підвестися.

— Орден Фенікса... — прошепотіла стара відьма, коли Міріам відкривала замки.

Андріан допомагав полоненим підводитися. Він використовував дар лише як підтримку — підсилював їхню віру, допомагав подолати страх і виснаження.

Раптом у коридорі пролунав сигнал тривоги.

— Нас виявили! — вигукнув Муді через магічний зв'язок.

Смертежери почали стягуватися до підземель. Закляття вибухали у вузьких проходах, каміння обсипалося зі стелі.

Андріан зрозумів, що втеча полонених неможлива без додаткового часу. Він зробив крок уперед.

— Ведіть їх до виходу, — сказав він.

— Андріане, ні... — почала Міріам.

— Я лише затримаю їх.

Він вийшов у центральний коридор і зустрів групу смертежерів. Його серце билося шалено, але погляд залишався спокійним.

Він дозволив силі розгорнутися ширше, ніж будь-коли раніше. Повітря наповнилося невидимою хвилею емоцій.

Смертежери раптово зупинилися. Їхні рухи стали повільними. У їхніх очах з'явилися сумніви, страх і плутанина. Дехто навіть опустив палички, переконаний, що бій безглуздий.

Але сила вимагала величезної концентрації. Андріан відчув, як його свідомість починає розриватися між десятками чужих емоцій.

Спогади про катування раптово спалахнули у його голові. Темрява майже поглинула його.

— Не зараз... — прошепотів він, стискаючи зуби.

Він згадав слова Дамблдора. Згадав обличчя Міріам. Згадав пророцтво про дитину.

І він зробив вибір — не ламати волю ворогів, а лише затримати їх.

Він різко відступив, звільняючи їхні розуми, але залишивши хвилини дезорієнтації.

Орден і полонені вже покидали фортецю через магічний портал, створений Дамблдором. Андріан ледве тримався на ногах, коли Міріам схопила його за руку.

— Ми повинні йти!

Вони трансгресували за секунду до того, як смертежери повернули контроль.

У притулку Ордену панувала суміш радості і виснаження. Було врятовано тридцять сім магів — більше, ніж будь-коли раніше.

Муді вперше потиснув Андріану руку.

— Ти сьогодні змінив хід війни, хлопче.

Андріан лише мовчки кивнув. Його руки тремтіли від перевтоми.

Міріам обережно торкнулася його плеча.

— Ти знову обрав світло.

Він подивився на врятованих магів — на їхні вдячні, але втомлені обличчя — і відчув дивне тепло всередині.

Але десь у глибині його свідомості він розумів: Волдеморт не залишить це без відповіді.

Ця операція стане початком нової фази війни.

І тепер Темний Лорд буде полювати на нього ще жорстокіше.