Розділ 35. Пророцтво про спадкоємця

Дата: осінь 1984 року

Місце: Зала Пророцтв, приховане сховище Міністерства магії

Осінній Лондон був похмурим і холодним. Туман стелився вузькими вулицями, ніби сама реальність приховувала щось небезпечне. Саме цього вечора Дамблдор несподівано викликав Андріана до себе.

— Нам потрібно вирушити до одного місця, — сказав директор тихо, але серйозно. — Я довго вагався, чи варто тобі це знати... але час настав.

Вони вирушили через таємні портали крізь Міністерство  магії, минаючи охоронні бар'єри та складні захисні закляття. Зрештою вони опинилися у величезній темній залі, заповненій тисячами сяючих сфер — пророцтв, які зберігали голоси майбутнього.

Андріан відчув дивне тремтіння у повітрі. Його дар реагував на магію цього місця, ніби намагався почути те, що ще не сталося.

— Тут зберігаються долі, які ще не здійснилися, — пояснив Дамблдор. — І деякі з них... стосуються тебе.

Він повільно провів Андріана між нескінченними рядами полиць. Нарешті директор зупинився біля однієї сфери, яка світитися слабким срібним сяйвом.

На ній було написано:

"Про нащадка мага, що володіє тінню спокуси"

Серце Андріана стислося.

— Це... про мене? — тихо запитав він.

Дамблдор лише кивнув.

— Ти маєш право почути його.

Андріан обережно торкнувся сфери. Вона затремтіла у його руках, і холодний голос, ніби долинаючи крізь століття, наповнив залу.

"Коли тінь спокуси стане щитом проти темряви,

і маг, що керує бажаннями, відмовиться керувати волею,

народиться спадкоємець його крові.

Дитя не успадкує силу як прокляття —

воно нестиме її як вибір.

Коли старий ворог впаде,

і нова темрява підніметься з попелу забутих страхів,

саме спадкоємець завершить боротьбу,

яку почав батько що відмовився  від влади.

Але якщо серце спадкоємця зламається,

тінь спокуси стане короною темряви,

і світ магії схилиться перед новим володарем бажань."

Сфера згасла, залишивши після себе холодну тишу.

Андріан стояв нерухомо. Його руки тремтіли.

— У мене... буде дитина... — прошепотів він.

— Можливо, — відповів Дамблдор спокійно. — Пророцтва показують шляхи, але не змушують іти ними.

— Але там сказано, що вона продовжить боротьбу...

Дамблдор уважно подивився на нього.

— Там сказано, що спадкоємець матиме вибір. Як і ти.

Андріан повільно опустив руку. Усередині нього боролися два почуття — радість і страх. Радість від думки, що він може залишити після себе життя, любов, продовження свого роду. І страх... що його дар може стати тягарем для його власної дитини.

— Якщо моя дитина успадкує цю силу... — він замовк. — Що, якщо вона не витримає?

Дамблдор підійшов ближче.

— Найнебезпечніше — не сила, Андріане. Найнебезпечніше — самотність. Якщо твоя дитина зростатиме в любові та правді, вона матиме більше шансів зробити правильний вибір, ніж будь-який маг у світі.

Андріан відчув, як слова директора проникають глибоко в його серце.

Перед його очима раптово з'явився образ Міріам. Її усмішка. Її спокій. Її віра в нього.

— Ви знали... — тихо сказав він.

— Я підозрював, що твоє життя рухається у цьому напрямку, — відповів Дамблдор з ледь помітною усмішкою.

Андріан зробив кілька кроків назад, дивлячись на темні ряди сфер.

— Якщо моя дитина стане наступною мішенню Волдеморта... або будь-якої іншої темряви...

— Тоді вона матиме найкращого вчителя, якого тільки можна уявити, — сказав директор.

Довга тиша заповнила залу. Лише далеке мерехтіння сфер нагадувало про безліч ще не здійснених доль.

— Я боюся, — зізнався Андріан.

— Це добре, — відповів Дамблдор. — Страх змушує нас захищати те, що ми любимо.

Андріан глибоко вдихнув. Він відчув, що його життя змінюється назавжди. Тепер війна була для нього не лише боротьбою за світ магії — вона ставала боротьбою за майбутнє його власної родини.

— Я зроблю все, щоб моя дитина не несла цей тягар сама, — твердо сказав він.

Дамблдор кивнув.

— Саме це і є справжнім значенням пророцтва. Воно не говорить, що станеться. Воно говорить, за що варто боротися.

Коли вони залишали Залу Пророцтв, Андріан востаннє озирнувся на срібну сферу. Вона знову тихо світилася серед тисяч інших.

Він відчував, що десь у майбутньому його вже чекає нова історія. І ця історія буде не лише про війну.

Вона буде про спадщину.

І про вибір, який доведеться зробити тому, хто ще навіть не народився.