Розділ 28. Жертва

Дата: зима 1983 року, ніч втечі

Місце: маєток Лестрейнджів, Лондон

Андріан, Аліса та Френк стояли у тісному підземеллі, відчуваючи кожен шепіт і крок смертежерів, що патрулювали коридори. План втечі був ризикованим, майже відчайдушним. Кожна секунда могла стати останньою.

— Нам треба йти зараз, — прошепотіла Аліса, стискаючи руки у рукавичках. — Якщо вони знайдуть нас тут...

Андріан кивнув, відчуваючи, що на цей момент його дар стане єдиним шансом вижити. Він вирішив зробити немислиме: впливати не лише на страх, а на совість одного смертежера.

— Є один шанс... — сказав Андріан тихо Френку. — Я можу переконати його допомогти нам. Але це буде небезпечно... Він може зрадити мене в будь-який момент.

Смертежер, молодий чоловік із холодними очима, проходив повз їхню камеру, не підозрюючи, що за ним спостерігають. Андріан зосередився, відчуваючи його сумніви, підсвідомі сумніви у власній відданості. Він не примушував, а лише надав йому можливість побачити інший шлях.

— Ти можеш зробити правильний вибір, — шепотів Андріан, дивлячись прямо у очі смертежера. — Ти можеш врятувати не лише нас, а й себе від прокляття Волдеморта.

Очі смертежера на мить затремтіли. Він відчув вагання, не впевнений у власних діях. Андріан продовжував:

— Допоможи нам втекти, і це стане твоїм вибором, а не підкоренням. Ти сам вирішуєш, ким бути.

Важка тиша тривала лише кілька секунд, але для всіх присутніх вони тягнулися вічністю. Нарешті смертежер кивнув і тихо промовив:

— Добре... я допоможу.

Завдяки його діям Андріан зміг відкрити замки, що тримали їх у ланцюгах, і провести Алісу та Френка через таємні коридори маєтку. Їхня втеча була обережною і швидкою, але з кожним кроком вони відчували, що ризикують не менше, ніж у камері.

— Тобі вдалося... — видихнула Аліса, коли вони, нарешті, зникли з підвалів.

— Ця жертва була необхідною, — тихо промовив Андріан. — Іноді, щоб врятувати друзів, доводиться ризикувати всім — навіть власною моральною безпекою.

Вони вийшли на вулиці Лондона, де туман поглинав їхні сліди. Андріан відчував втому і біль, але також легке полегшення: його дар і рішучість врятували тих, кого він найбільше цінував.

Він знав, що це лише перша велика жертва у війні з Волдемортом, і попереду будуть нові небезпеки, де кожне рішення вимагатиме сили, розуму і, головне, мужності.