Розділ 23. Полон

Дата: зима 1983 року

Місце: покинуті підвали Лондона

Після небезпечної засідки смертежерів Андріан вирішив самостійно перевірити сліди Волдеморта у центральних районах Лондона. Його супроводжував лише Френк, адже Аліса залишалася у безпечному сховищі Ордену. Вулиці були порожні, туман стелився низько, приховуючи старі склади та руїни.

Раптом із темряви вистрибнули кілька добре підготовлених агентів Волдеморта. Вони оточили Андріана та Френка, і за кілька миттєвостей закляття скрутили їх обох. Андріан намагався застосувати свій дар, але цього разу сила Темного Лорда діяла через агентів: маги були треновані, щоб протистояти його впливу.

— Ти думаєш, що можеш втекти від Волдеморта? — пролунало холодне, безжальне питання від одного із смертежерів. — Тепер ти наш.

Френка відвели першим, залишивши Андріана у темному підвалі. Тут було холодно, стіни були вологі, а запах магії та страху відчувався у повітрі. Волдеморт наказав тримати українського мага під суворим наглядом, адже його дар був занадто небезпечним, щоб залишати його вільним.

Андріан відчував тяжкість полону. Його дар, який раніше врятував людей і змушував ворогів складати зброю, тепер не міг допомогти. Кожен агент Волдеморта був готовий протидіяти йому, а будь-яка спроба впливу лише підкреслювала його безпорадність.

— Я не дозволю їм зламати мене, — прошепотів Андріан, сидячи на холодній підлозі. — Моя сила — не для страху, а для вибору. І навіть у полоні я знайду спосіб використати її, коли настане час.

Він пригадував уроки з Таємної бібліотеки Гоґвортсу, техніки захисту свідомості, і знав: поки його розум залишався вільним, він не був повністю переможений. Полон був випробуванням не лише тіла, а й духу.

Тієї ночі Андріан лежав на холодній підлозі підвалу, відчуваючи, як темрява Волдеморта здавлює його, але водночас формував у ньому рішучість. Він знав: попереду будуть випробування більші, ніж будь-які битви, і що його дар стане ключем не тільки до виживання, але й до порятунку тих, хто ще залишився на волі.

— Іноді, — подумав він, — навіть у темряві можна знайти шлях до світла.