Розділ 28. Новий маєток

Дата: початок серпня 1983 року

Місце: Перетворений маєток в Карпатах 

Протягом кількох тижнів звичний пейзаж  карпатського села зазнав моторошних, незворотних змін. Родовий маєток, який колись потопав у зелені садів та дихав мирним сільським затишком, тепер перетворилося на похмуру, неприступну фортецю. Високі кам'яні мури, укріплені стародавніми рунічними печатками та темною магією, повністю відгородили територію від навколишнього світу. Над маєтком нависла постійна сіра пелена — штучно створена хмара холоду й туману, яка глушила будь-які звуки і приховувала будову від сторонніх очей та магічних радарів.

Усередині колишньої затишної садиби тепер все підпорядковувалося  жорсткій, безжальній логіці війни і терору. У глибоких підземних льохах, де раніше зберігалися запаси зерна та домашні соління, Андріан обладнав справжню лабораторію для темних експериментів. Кам'яні стіни підземель тепер бриніли від залишків енергії некромантії, а повітря було наповнене гострим запахом озону, міді та застарілої крові.

Тут, у тіні факелів, що палали зеленим полум'ям, тримали перших бранців — ворогів режиму, випадкових розвідників, або тих, хто намагався виявити підозрілу активність у цьому регіоні.

Андріан стояв біля важкого залізного столу у центрі головної лабораторної зали. На його чорній мантії не було жодної пилинки, а в погляді темних очей читалася абсолютна, крижана зосередженість. Перед ним на кам'яному п'єдесталі був прикутий магічними ланцюгами молодий чоловік — член європейського осередку опору, якого затримали під час спроби перетнути кордон.

Батько і мати Андріана — тепер безмовні, покірні маріонетки у його руках — мовчки стояли біля стіни, тримаючи наготові важкі інструменти та колби з темними зіллями. Вони виконували кожну його вказівку з механічною точністю, не виявляючи ані страху, ані жалю, ані найменших ознак колишньої людської особистості.

— Ментальне поле супротивника занадто нестабільне, якщо ламати його грубою силою, — спокійним, розміреним голосом пояснював сам собі Андріан, дивлячись на бранця, який тремтів від болю та страху. — Еволюція хаосу вимагає не просто знищення свідомості, а її повної переплавки.

Він повільно витягнув із рукава паличку. Кінчик зброї заіскрився холодною синюватою енергією.

Бранець підняв на нього закривавлене обличчя і виплюнув хрипким, знесиленим голосом:

— Ти... ти нелюд... Темний Лорд знищить і тебе, коли награється...

Андріан навіть не зморщився від цих слів. Критика чи прокляття ворогів більше не мали для нього жодного значення; вони були лише матеріалом для його досліджень.

— Темний Лорд дарує мені владу саме тому, що я бачу те, чого не бачать інші, — тихо відповів Андріан.

Він різко змахнув паличкою, спрямовуючи складне, багатоступеневе заклинання трансформації прямо у свідомість бранця. У підземеллі пролунав  крик болю, що миттєво потонув у магічних бар'єрах стін. Експерименти над людською волею та магічними ядрами на території нового форпосту лише набирали обертів, перетворюючи колишній рідний дім на справжню цитадель жаху Східної Європи.