Розділ 26. Ціна материнського відчаю

Дата: ранок наступного дня після підкорення батька, середина липня 1983 року

Місце: Батьківська хата в Карпатах 

Ранкове сонце заливало подвір'я яскравим, байдужим світлом, пробиваючись крізь густу зелень садових дерев і виграючи на кутках білених стін хати. У повітрі стояла тиша але це була  не мирна сільська тиша пробудження, а важка, щільна стагнація, що заповнювала кожен куток після ночі ментального насильства. У цій атмосфері повної покори, де батько вже рухався як механічна лялька за невидимими нитками нової волі, залишався ще один острівець опору, який потрібно було остаточно ліквідувати.

Мати не з'явилася на ранковий заклик. Її кімната залишалася замкненою зсередини, і навіть відсутність будь-яких звуків за тонкими дерев'яними дверима свідчила про те, що там сталося щось непоправне.

Андріан підійшов до дверей своєї колишньої дитячої спальні. Його обличчя не виражало тривоги чи хвилювання — лише холодну, розважливу фіксацію на фактах. Змахнувши паличкою без жодного зайвого слова, він вибив замок важким магічним імпульсом. Двері з тріском відчинилися впускаючи всередину потоки ранкового світла у напівтемну кімнату.

Видовище, що постало перед його очима, було просякнуте глибоким, нестерпним відчаєм людини, яка втратила все.

Мати висіла під балками старої стелі, підтягнута на міцному конопляному шнурі, який колись використовували для господарських потреб. Її обличчя зблідло до кольору крейди, губи посиніли, а очі були широко розплющені й застигли в порожнечі, дивлячись у нікуди. Вона зробила свій остаточний вибір — акт самогубства став її єдиною зброєю проти монстра, на якого перетворився її син, останньою відчайдушною спробою втекти від жаху втрати родини і душі. Для будь-кого іншого це зречення стало б ударом, що випалює залишки людяності, остаточним доказом того, до якої прірви призвели його дії.

Але Андріан не відчув ані болю, ані розгубленості.

Він повільно зайшов до кімнати, дивлячись на бездиханне тіло так, ніби оцінював стан пошкодженого майна чи неуспішний експеримент. У його свідомості промайнула лише коротка хвиля холодної досади: вона спробувала втекти. Вона спробувала  уникнути його волі через смерть, думаючи, що таким чином збереже чистоту пам'яті й роду. Але у світі, який він будував під крилом Темного Лорда, смерть не була виходом. Смерть була лише недоліком структури, яку можна і треба було виправити.

— Ти думала, що шнур і смерть врятують тебе від моєї волі, мамо? — пролунав його голос у порожній кімнаті — рівний, сухий, позбавлений будь-яких емоцій. — Свобода через самогубство — це привілей слабких. А ти тепер будеш служити моїй імперії до кінця.

Андріан різко вскинув паличку, спрямувавши кінчик на висяче тіло.

— Рененго! Енерго-регенерація! — промовив він складну комбінацію некромантських і ментальних заклять найвищого рівня, витягнувши з найглибших резервів своєї темної магії потік синьої, холодної енергії, що вп'явся у зупинене серце.

У кімнаті різко змінився тиск. Повітря заіскрилося від надлишку чорної сили. Тіло матері здригнулося, судини на шиї напружилися, а шнур під її вагою затріщав, але Андріан легким рухом палички обірвав мотузку, змусивши її тіло м'яко опуститися на дерев'яну підлогу. Магічна реанімація увірвалася в її остигаючі легені з грубою, ламаючою силою.

За кілька секунд у тиші кімнати пролунав хрипкий, болісний ковток повітря. Мати розплющила очі, здригаючись у судомах, коли її серце було змушене знову качати кров, але це вже було не те серце, що любило і плакало.

Андріан схилився над нею, притиснувши пальці до її скроень, і занурив свій ментальний прес у незахищені, травмовані травмою шоку залишки її свідомості. Він не просто повернув її до життя — він випарував звідти будь-які спогади про біль, відчай, матірську любов та спробу самогубства. Він заповнив цю порожнечу абсолютною, безмовною покірністю, зробивши її другою маріонеткою у своєму кривавому плацдармі.

Коли за кілька хвилин жінка повільно підвелася з підлоги, її погляд більше не був сповнений сліз. Вона дивилася на сина з тим самим порожнім, крижаним благоговінням, що й батько.

— Я слухаю, мій володарю, — промовив слабкий, але покірний голос матері.

Андріан вирівнявся, дивлячись на двох своїх рідних людей, які тепер стали його першими вірними слугами у новому світі. Жодних перешкод більше не лишилося. Родина зникла — на її місці народився перший осередок абсолютної влади Тіні Темного Лорда у Східній Європі.