Розділ 11. Полювання

Дата: середина квітня 1983 року

Місце: Густі ліси неподалік від Дартмура, Англія

Нічний туман стелився низько по землі, заплутуючись у віттях вікових дерев і перетворюючи темний ліс на лабіринт тіней. Загін смертежерів просувався крізь хащі безшумно, наче зграя примар. У їхній ході не було хаосу — лише залізна дисципліна та хижа зібраність. На чолі процесії йшов Андріан.

Після отримання Темної  Мітки його статус у лавах прихильників Волдеморта остаточно змінився. Він більше не був просто новим рекрутом із сумнівною репутацією; Темний Лорд довірив йому командування спеціальним каральним загоном, завданням якого було вистежування та знищення розвідувальних груп Ордену Фенікса.

Андріан зупинився на краю пологого пагорба. Його чорна мантія зливалася з нічною темрявою, а обличчя під капюшоном залишалося непорушним. Позаду нього застигли кілька досвідчених бойовиків, включно з Долоховим, який ще нещодавно дивився на українського мага з недовірою, а тепер визнавав його холодний бойовий розрахунок.

— Вони тут, — тихо промовив Андріан, і його голос пролунав чітко, без жодного відлуння.

— Ти впевнений, хлопче? — прохрипів Долохов, кидаючи погляд на порожній ліс. — Дамблдор добре ховає своїх людей. Ми перевірили вже три точки, і скрізь був порожній попіл.

Андріан навіть не повернув голову. Його магічне чуття, розширене темними ритуалами та загострене внутрішньою трансформацією, ловило найдрібніші коливання енергії в просторі. Він не шукав їх очима — він аналізував залишки захисних чарів, які Орден використовував для маскування своїх переміщень, і зчитував логіку їхнього відступу так, ніби читав відкриту книгу.

— Вони використовують старий протокол переміщення через лісові галявини під час зміни місячної фази, — пояснив Андріан рівним, безкомпромісним тоном. — Їхній загін налічує шістьох осіб. Вони виснажені, несуть артефакти з розграбованого сейфа в Лондоні і рухаються на південний схід до точки евакуації. Їхня слабкість — надмірна турбота про поранених. Вони не залишать їх, тому швидкість їхнього пересування знижена на третину.

Долохов задоволено оскалився.Стратегічний геній Андріана вражав: він не просто вистежував ворогів, він мислив на кілька кроків наперед, передбачаючи реакцію супротивника на найменшу загрозу.

— Оточити сектор, — віддав наказ Андріан, різко змахнувши рукою. — Ніхто не має вийти живим. Жодних переговорів. Жодних полонених.

Смертежери розчинилися в темряві, блискавично виконуючи інструкції. Через кілька хвилин ліс розрізав спалах закляття, за яким послідували крики несподіванки та короткий, нерівний бій. Орденці намагалися чинити опір, але пастка була побудована бездоганно: шляхи відступу заблоковані, захисні бар'єри зламані в першу ж секунду атаки.

Андріан спокійно спостерігав за зіткненням із вершини пагорба. Він бачив, як колишні ідеали справедливості руйнуються під вогнем темних чарів, і не відчував жодного емоційного відгуку. Для нього це була не бійня — це була холодна, математично вивірена еволюція хаосу, де слабкі поступалися місцем тим, хто володів силою.

Коли останні звуки бою стихли, залишивши по собі лише запах диму та крові, Долохов підійшов ближче, дивлячись на Андріана з неприхованою повагою.

— Чиста робота, Андріане. Темний Лорд буде задоволений.

Андріан кивнув, розвертаючись назад до темряви лісу. Його шлях був визначений, і з кожною виконаною місією Тінь Темного Лорда ставала все більш невідворотною загрозою для всього магічного світу.