Глава 16. Завершення

Марк стояв біля панелі, переглядаючи показники по черзі. Цей цикл у Даніеля проходив гірше за попередній, але поки без виходу за критичні межі. Кілька значень коливалися сильніше, ніж зазвичай, відновлення запізнювалося, але нічого такого, що вимагало негайної зупинки. Він відкрив карту Даніеля, номер 047. Попередні показники виглядали неприємно, але ще терпимо.

— Стеж за ним уважніше, — сказав Марк медику.

Той коротко кивнув. Марк переключився на наступний графік. Через кілька секунд за спиною змінився звук монітора і хімік обернувся.

— Що в нього?

Медик уже стояв поруч із кріслом.

— Сатурація падає.

Марк підійшов ближче.

— Скільки?

— Вісімдесят дев’ять.

На екрані число змінилося.

— Вісімдесят сім.

Даніель смикнувся, спробував вдихнути глибше. Плечі піднялися, грудна клітка спрацювала надто різко.

— Даніелю, ви мене чуєте?

Піддослідний не відповів. Другий медик уже розкладав обладнання.

— Кисень.

Марк дивився на монітор, тиск почав падати слідом.

— Знижується, — сказав медик.

— Бачу.

Пульс стрибнув, потім ще раз. Марк відчув, як усе всередині стало холоднішим і зібранішим.

— Зупиняйте подачу.

Джей вимкнув апарат, подаючий препарат. Медик зняв фіксатори з руки Даніеля.

— Ритм нестабільний.

Марк ступив ближче.

— Наскільки?

Відповісти не встигли, монітор знову різко змінив тон.

— Чорт.

Медик нахилився до чоловіка.

— Готуйте реанімацію.

Марк подивився на Даніеля. Потім на решту активних позицій. Йому вистачило кількох секунд.

— Ми зупиняємося.

Джей обернувся.

— Тільки цей цикл?

Марк уже тягнувся до загальної панелі.

— Ні, уся серія, повна зупинка.

— Марку, у нас ще чотири активні контури.

— Я сказав стоп.

Пальці хіміка лягли на загальну панель, один за одним почали гаснути активні цикли. До лабораторії увійшли ще двоє медиків із каталкою. Марк відступив, звільняючи місце. Даніеля переклали швидко, маску не знімали. Один із медиків тримав обладнання біля його голови, другий стежив за монітором.

— Реанімація готова.

Каталка зникла за дверима. На кілька секунд у лабораторії стало незвично тихо. Марк стояв біля панелі й дивився на згаслі рядки. Дев’ять років тому він, можливо, ще перевіряв би цифри. Шукав би підтвердження. Чекав би, поки рішення стане цілком очевидним. Тепер йому було достатньо однієї людини, яку відвезли до реанімації.

***

Террі стояв біля внутрішнього вікна кабінету, заклавши руки за спину. За склом тягнувся центральний корпус — світлі переходи, люди, рух, який продовжувався так, ніби кілька годин тому одного з випробуваних не відвезли до реанімації.

На екрані навпроти столу висіло зведення по серії. Марк сидів ближче до екрана, лікті на колінах, зчепивши руки. Ітан — навпроти, з планшетом на столі, він майже не рухався.

— 047 стабільний, — відповів Ітан на поставлене раніше запитання. — Поки я залишаю його в реанімації.

— Решта?

— Двоє в стаціонарі. Ще трьох залишили під розширеним спостереженням до ранку.

Террі кивнув.

— Які будуть наслідки для нього?

— Поки рано говорити. Гострий стан зняли. Але давайте не будемо робити вигляд, що це звичайна побічна реакція.

Террі повернувся від вікна.

— Ми й не робимо вигляд.

Він подивився на Марка.

— Серію зупинено повністю?

Марк коротко підняв на нього очі й знову подивився на екран.

— Так.

— Що сталося?

— Те саме, що ми вже бачили, — сказав Марк. — Тільки набагато швидше. Під час повторного запуску 047 почав провалюватися. Ми зупинили подачу, але реакція вже почалася.

— Інтервал збільшували?

— Так.

— Навантаження знижували?

— Так.

— І цього не вистачило.

Марк хитнув головою.

— Ні.

Террі підійшов до столу, але не сів, кілька секунд дивився на цифри на екрані.

— Чому?

Марк видихнув.

— Якби я знав, ми б зараз обговорювали новий протокол.

— Робочі версії?

— Є.

— Наскільки робочі?

Марк трохи всміхнувся без веселощів.

— Жодну я не готовий перевіряти на наступній людині.

Террі перевів погляд на Ітана.

— Твоя межа?

— Повторний запуск я зараз не підпишу.

— Я не питаю про зараз.

Ітан провів пальцем по краю планшета.

— Тоді мені потрібні підстави вважати, що наступна людина не опиниться там само, де 047. Потрібен зрозумілий механізм, новий протокол. І дані, які покажуть, що ризик справді знизився, а не просто зсунувся на кілька годин.

Террі знову подивився на екран. Тиша протрималася кілька секунд.

— Тобто ми маємо підтверджене накопичення, — сказав він. — Збільшення інтервалу допомагає, але не прибирає його. Зниження навантаження теж. Причини немає.

— Так, — відповів Марк.

Террі повернувся до Ітана.

— І ти не даси згоди на новий запуск без змін?

— Не дам, — сказав Ітан.

Террі сперся долонею об край столу.

— Добре.

Марк підняв голову.

— Що добре?

— Те, що ми хоча б розуміємо, чого не розуміємо.

Марк хмикнув. Террі не відреагував.

— Серія залишається зупиненою. Нових запусків не буде.

Ітан злегка кивнув. Марк дивився на нього уважніше.

— А проєкт?

— Проєкт не зупинено.

Террі випростався.

— У нас є дані. Є зупинена серія. Є медичні карти. Ви починаєте розбирати механізм.

— Без нового матеріалу ми можемо впертися в стіну, — сказав Марк.

— Тоді спочатку доведіть, що цю стіну не можна обійти тим, що в нас уже є.

— А строки?

Террі подивився на нього.

— Строки — моя проблема.

Кілька секунд ніхто не говорив. Террі перевів увагу на Ітана.

— Мені потрібен письмовий висновок. І не загальні слова. Що саме медицина вважає неприпустимим для наступного протоколу.

— Зроблю.

— Сьогодні.

Ітан кивнув. Террі знову подивився на Марка.

— Від команди — усі робочі версії. Навіть ті, які ти вважаєш слабкими.