Глава 10. Лють і ніжність

Двері її блоку зачинилися за його спиною, і Террі зупинився тільки біля сходів. Втомлено сперся долонями на перила. Картка й перепустка Мел лежали в кишені куртки. Він відчував їх там, хоча не торкався.

Вона просто прибрала волосся. Якби не зробила цього — я б не помітив… Одного поцілунку — недостатньо? Вона сказала не торкатися… Скільки? Де була її межа? Коли він зачинив двері? Коли вдарив?

Я був поруч. Я, блядь, був поруч увесь цей час. Я бачив її щодня. Я знаю, що вона їсть. Коли повертається. Коли не спить. Але не помітив людину, яка привчала її терпіти.

Від цієї думки Террі хотілося щось розбити.

Террі різко відштовхнувся від перил і швидким кроком почав спускатися на нижній ярус технічних приміщень.

І наймерзенніше — вона його зупиняла. Мені це не подобається. Він усе зрозумів. І продовжив. Я теж вирішував за неї. Я привіз її сюди. Відбирав вибір, коли вважав, що маю на це причину.

І весь час тримався за одне: я маю знати, де закінчується «треба» і починається моє «хочу». І сьогодні стояв і слухав, як інший чоловік вирішив, що її «ні» — просто етап.

Мене нудить від цього порівняння.

Террі прискорився. Хтось із персоналу привітався з ним на сходах — він навіть не повернув голови.

Після всього, що вона сказала. Що зробив я? Забрав картку. Зробив себе єдиним способом отримати її назад.

Я це бачу. І все одно не можу залишити все як є. Я краще погоджуся з тим, що вона мене ненавидітиме. Краще нехай вважає мене контролюючим покидьком. Краще нехай сперечається, порушує мої правила, дивиться на мене так, як дивилася зараз. Аби тільки була цілою й могла це робити.

Террі штовхнув непримітні двері й увійшов до кімнати спостереження. Кілька моніторів холодно світилися в темряві. Він важко опустився на стілець перед центральним екраном. На зображенні була вузька кімната. Стіл, два стільці. Аарон і Сем сиділи навпроти.

***

— Давай без театру, — почав Сем. Він сидів, відкинувшись на спинку стільця, одна рука лежала на стегні. — Я все розумію. Але це просто роздутий пиздець. Там не було нічого такого… 

Аарон підняв руку. 

— Стоп. 

Він подивився прямо. Сем замовк. Долоня ще секунду залишалася піднятою, потім повільно опустилася на стіл. 

— Я зараз не начальник на зміні. Я начальник служби. І якщо ти хочеш продовжувати розмову в такому тоні — ми її просто закінчимо. 

Сем видихнув і посунувся на стільці. Провів долонею по коліну, потім поклав обидві руки на стегна. 

— Гаразд, кажи. 

Аарон кивнув, повільно. 

— Скажи мені чесно. Як ти це сам собі пояснював? 

Він трохи нахилився вперед, спираючись передпліччям на край столу. 

— Навіщо ти взагалі почав із нею контактувати? 

Сем знизав плечима. 

— Вона дивна. Весь час сама. Я бачив, що їй важко. 

— Ти в нас тепер психолог? — запитав Аарон. 

Сем смикнув плечем. 

— Ні. Але я не сліпий. Сам знаєш, як це буває, коли людина тут не вписується.

Аарон кілька секунд дивився на нього, потім кивнув. 

— Добре. Тоді далі. 

Він узяв планшет, але на екран майже не дивився. Великий палець один раз пройшовся по його краю й зупинився. 

— Вона казала тобі не торкатися її? 

Сем відповів не одразу. Його погляд пішов убік, до стіни. 

— Вона казала, що не любить дотиків. 

— Це і є «не торкатися». 

— Не обов’язково, — заперечив хлопець і знову подивився на начальника. — Дівчата часто так кажуть, а потім… 

Аарон прикрив очі. Кілька секунд нічого не відбувалося. Потім він повільно провів долонею по обличчю, затримав пальці біля підборіддя й опустив руку. 

— Господи… 

Він подивився на Сема вже не зло. Втомлено. 

— Ми з тобою десять років працюємо. Ти справді хочеш зараз розігрувати зі мною цю хуйню? 

Сем перестав рухатися. 

— Казала, — визнав він нарешті. — Так. 

Аарон ледь помітно хитнув головою. 

— І після цього ти торкався її? 

— Іноді. 

— Іноді — це скільки? 

Сем провів долонею по потилиці. 

— Я не рахував. 

Аарон поклав планшет на стіл. Дуже акуратно. 

— А треба було, — тихо сказав Аарон. Він зробив паузу. 

— Тепер давай не про неї. Про тебе. 

Аарон зчепив пальці перед собою й подивився прямо на Сема. 

— Чому ти опинився в пральні? 

— Я забирав речі. Я це вже казав. 

— А до неї ти навіщо поліз? 

Сем мовчав. Тепер він уже не відкидався на спинку. Сидів, трохи подавшись уперед, передпліччя лежали на стегнах. Подивився собі під ноги. 

— Вона сказала: «я тебе не хочу»?

 — Так.

 — Потім спробувала піти? 

— Вона почала вириватися. 

Аарон не змінив пози. 

— А ти її вдарив. 

— Я зірвався. 

Аарон завмер. 

— Ні. 

Сем подивився на нього. 

— Оце слово більше не використовуй. Ти не «зірвався». Ти вдарив жінку, яка намагалася від тебе піти. Називай речі своїми іменами. 

Сем відкрив рот, але Аарон уже відкинувся на спинку стільця. 

— Тебе звільнено. Формулювання буде «втрата довіри». 

Начальник СБ подивився прямо. 

— Ти небезпечний там, де тобі дають владу. 

Сем моргнув, один раз. 

Потім різко випростався. 

— А якщо… переведення? Інший об’єкт? 

Аарон похитав головою. 

— Ні. Я не можу дозволити собі співробітника, який не відчуває меж. 

Він підвівся, відсунув стілець, обійшов край столу й попрямував до дверей. Сем повернув голову йому вслід. 

— Аарон… 

Аарон зупинився біля дверей, але назад не підійшов. 

— Ти не зрозумів цього вчасно. 

Він востаннє подивився на Сема. 

— А тепер пізно.

***

Двері різко відчинилися. Аарон увійшов і грюкнув ними за собою сильніше, ніж було потрібно. Кілька секунд стояв біля дверей, стиснувши щелепу. Потім провів долонею по обличчю.

— Він просто мудак.

Террі сидів перед екраном. Лікті лежали на підлокітниках, руки були зчеплені перед ним. На екрані все ще нерухомо сидів Сем.