Глава 5. Тиск

Ранкове світло пробивалося крізь жалюзі. Три вікна відеозв’язку вже були відкриті. Наглядовий комітет центру.

На першому екрані була жінка років п’ятдесяти, коротке світле волосся, строгий костюм. Доктор Рейнхардт — голова комітету. Вона дивилася спокійно, як людина, яка звикла слухати звіти.

У другому вікні сидів професор Кадзі. Він гортав щось на планшеті, майже не піднімаючи очей.

Третє вікно увімкнулося останнім. Леонард Вольф. Він не привітався, лише подивився в камеру й став чекати початку розмови.

— Террі, — почала Рейнхардт. — Ми отримали ваш запит на прискорення підготовки пілота.

— Так, — відповів Террі. — Погодне вікно закривається швидше, ніж ми очікували. Якщо шторми почнуться раніше, логістика острова стане нестабільною. Нам потрібно завезти людей для пілота заздалегідь.

Кадзі підняв очі.

— Наскільки заздалегідь?

— На два тижні.

Рейнхардт обмірковувала сказане.

— Наукова частина проєкту до цього готова?

— Команда продовжує роботу, — сказав Террі.

Кадзі кивнув.

— Тоді в мене запитань немає.

Вольф ледь усміхнувся.

— А я уточню.

Він перевів погляд у камеру.

— Чи правильно я розумію, що рішення про перехід до пілотного етапу вже прийнято?

Террі відповів одразу:

— Так.

— І це рішення прийняте вами як керівником проєкту?

— Так.

Вольф ледь помітно кивнув.

— Добре.

Вольф зробив паузу, ніби перевіряв рядок у документі.

— Я правильно розумію, — сказав він спокійно, — що спеціаліст, який відповідає за модель, працює за окремим контрактом?

Кадзі підняв очі.

— Так, — сказав він.

Вольф кивнув.

— Тоді уточню ще один момент.

Він перевів погляд на Террі.

— Цей контракт передбачає участь у фінальній верифікації архітектури?

Рейнхардт злегка насупилася, бо питання вже вийшло за межі погоди й логістики. Кадзі знову подивився в планшет.

— Формально — так.

Вольф кивнув, ніби просто закрив пункт у списку.

— Зрозуміло.

Тепер він нахилився ближче до камери.

— Тоді на якій підставі ми запускаємо підготовку пілота, якщо в нас немає затвердження від ключового спеціаліста?

У кімнаті на секунду стало зовсім тихо, але Террі відповів без паузи:

— Тому що логістичне вікно обмежене. Якщо ми його пропустимо, проєкт втратить кілька місяців.

Рейнхардт кивнула.

— Це розумно.

Вольф не кивнув. Він дивився на Террі так, як дивляться на цифру, яку ще не перевірили.

— У такому разі уточніть, будь ласка, — сказав він. — Хто несе відповідальність за запуск пілота на поточному етапі?

Кадзі перестав гортати планшет. Террі відповів спокійно.

— Я.

— Розумію.

Вольф ледь кивнув і зробив паузу.

— У такому разі, можливо, варто провести стандартну підготовчу перевірку проєкту перед запуском пілота.

Кадзі насупився.

— Ви маєте на увазі аудит?

— Невеликий, — сказав Вольф. — Перед пілотами це звичайна практика.

Рейнхардт подивилася на Террі.

— Це варто зробити. Зовнішня служба отримає повідомлення сьогодні й проведе перевірку протягом двох діб.

Кадзі примружився.

— Це не повинно сповільнити роботу команди.

Вольф знову усміхнувся.

— Радше навпаки, допоможе переконатися, що все гаразд.

Террі кивнув.

— Добре.

Рейнхардт закрила папку, що лежала перед нею.

— Тоді домовилися. Підготовка пілота триває, аудит організуємо протягом сорока восьми годин.

Вольф злегка нахилився до камери.

— І, будь ласка, зафіксуйте в протоколі, що рішення про прискорення пілота прийняте керівником проєкту.

Він знову подивився в камеру й ледь хитнув головою.

— Щоб у нас не виникло непорозумінь пізніше.

Рейнхардт промовила:

— Тримайте нас у курсі.

Зв’язок згас майже одночасно, лише Вольф затримався на секунду довше. Потім відключився.

Террі не рухався. Він прокрутив розмову в голові ще раз. Вольф поставив запитання про Мел надто швидко. Це означало, що він знав відповідь заздалегідь, знав, що Мел не бере участі.

І знав, куди саме натиснути.

Вольф жодного разу не назвав її на ім’я. Він говорив лише «спеціаліст». Але цього було достатньо. Він бачив її контракт і, найімовірніше, бачив у системі її роботу. І де вона обірвалася. Пов’язав незавершеність архітектури й прискорення пілота. Цього вистачило, щоб побачити точку тиску.

Террі провів рукою по столу.

Цікаво, якого висновку дійшов Марк.

Хімік бачив її в лабораторії. Вольф бачив її лише на папері. Але обидва, найімовірніше, подумали про одне й те саме.

Террі повільно видихнув. Аудит не був проблемою. Проблемою було те, що аудит шукав.

Якщо зовнішня служба почне перевіряти процедури перед пілотом, вони рано чи пізно дійдуть до одного місця. Чому теоретик когнітивних циклів, на якому тримається весь проєкт, не бере участі, не пропонує варіантів, не ставить фінальний підпис під архітектурою.

Аудиторів не цікавить експеримент. Вони шукають точку ризику. І якщо побачать, що всередині команди є конфлікт, вони не чекатимуть, поки він вирішиться. Вони просто виключать із неї джерело ризику — Мел.

Террі підвівся й подивився на вже темний екран.

Вольф хотів саме цього. Не провалу пілота, ні. Ситуації, у якій його управління проєктом виглядає нестабільним.

Террі пройшовся кімнатою.

Сорок вісім годин.

Це означало, що аудит уже почався.

Він зупинився біля вікна. Тепер питання було не в пошуку рішення. Питання було в тому, хто зробить наступний хід.

І цього разу в нього майже не було часу чекати.

***

Світанок я проводила в лабораторії. Забралася з ногами в крісло, за яким зазвичай сиділа рівно, і вивела останні дані. Навколо мене було тихо, це допомагало думати. Я пересунула запис прогону в кінець. Система центру бачила, що дані завантажені й відкриті, але не знала, куди саме я дивлюся.

Я взяла зі столу списаний моїми нотатками аркуш, перевернула його на чистий бік і провела першу лінію. Позначила вхід, підйом, активну фазу й рівне плато. Це було те, що ми вимірювали. Те, заради чого все запускалося — активність мозку.