Анастасія
Глава 4. Перший крок назовні (оновлена)
Того вечора тато знову прийшов додому напідпитку. Його обличчя було червоне, очі блищали від злості. Настя відчула, як у повітрі нависла небезпека. Крики, грюкання дверей і страшний шепіт загрозливих слів сягнули всіх куточків дому.
Він накинувся на маму, штовхаючи її, а сестрички тихо скам’ялися під столом. Настя серце билося так швидко, що здавалося, його почує весь світ. Але замість того, щоб ховатися, вона глибоко вдихнула і подивилася на тата.
— Припини! — крикнула вона голосом, який тремтів, але був твердим. — Не чіпай маму!
Тато зупинився, здивовано дивлячись на неї. Настя взяла сестричок за руки, підходячи до мами. Вона відчула, що в її грудях спалахнув вогник — той самий маленький вогник сили, який вона ховала в собі роками.
— Я не дозволю, щоб ти їх ображав! — продовжила Настя, відчуваючи, як страх поступово перетворюється на рішучість. — Вони заслуговують на спокій, як і я!
Тато мовчки відступив. Це був перший раз, коли Настя відчула, що може захистити тих, кого любить. Вона зрозуміла: справжня сила — не в кулаках, а в рішучості стояти за своїх близьких і не відступати, навіть коли страшно.
Настя знала: шлях буде важким, але відтепер вона могла робити кроки назовні, крок за кроком, щоб оберігати маму, сестричок і себе.
#797 в Сучасна проза
#500 в Різне
Відредаговано: 25.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
