У дворі Академії панувала тиша, ніби сама магія затамувала подих.
Команди, що повернулися з лабіринту, стояли в суворому строю. Дехто був подряпаний, з порізами, що загоювались просто на ходу, інші трималися на показну браваду. Лише команда Насті була дивовижно спокійною. Втомлені, але цілі.
На підвищенні, викладеному світлим каменем, стояв ректор Академії — високий чоловік із обличчям, ніби витесаним із мармуру. Поруч — старші магістри. Серед них, як завжди стриманий і незворушний, — Астеріан Талрейн.
Ректор підняв руку, і в повітрі спалахнула плазмова голограма —з таблицею результатів.
📊 Підсумки
Гул прокотився подвір’ям. Але замість радості — очікування. Адже залишився останній етап турніру — фінальний, непередбачуваний.
📜 Оголошення
— Фінальне випробування зветься «Ліс Пам’яті», — проголосив ректор. — Кожен учасник увійде туди один. Противників не буде. Але там будете ви — справжні, без прикрас. Ліс покаже те, що ви забули, витіснили чи відкинули. Пройдете — і підтвердите звання мага.
Астеріан ступив уперед:
— Ви повинні будете знайти «Серце Лісу» — кристал, що відображає сутність мага. Він набуде форми лише тоді, коли ви залишитеся собою. Не бійтеся болю. Бійтесь брехні, в яку самі повірили.
Його голос був строгим, але в очах, коли він затримав погляд на Насті, майнула тінь тривоги. Або — жалю?
🌲 Підготовка до «Лісу Пам’яті»
— Це випробування зламало найкращих, — прошепотіла Ніра, коли пізніше вони сиділи у спільній залі. — Кажуть, один студент минулих років так і не повернувся.
— Або повернувся, але вже не тим, ким був, — додав Кай, задумливо крутячі перо в пальцях.
Настя мовчала. В грудях ворушилось щось старе. Ніби Ліс вже знав її ім’я.
Кішка — стихія — згорнулася калачиком біля її ніг і тихо промовила:
— Він відчуває тих, хто втрачав і здобував. Тобі буде нелегко, Айрін. Але ти — не одна.
#1622 в Фентезі
#286 в Бойове фентезі
#4818 в Любовні романи
#1197 в Любовне фентезі
Відредаговано: 24.07.2025