Розділ 34: Другий Етап

— Підтвердіть готовність команд магічною печаттю, — голос рефері дзвенів, мов холодний метал, розносячись рівниною перед монолітом порталу.

Настя разом із командою стояла в колі. На лобі — крапля поту, не від спеки, а від напруги. Другий етап турніру між академіями мав стати випробуванням на стратегію, кмітливість і згуртованість. І це вже не була гра.

Команди зникали одна за одною — спалахи, шурхіт порталу, потім тиша.

Коли дійшла їхня черга, Ліон першим ступив у портал.
За ним — Міра, Торі, інші...
Настя замкнула коло, як домовлялися.

Але щойно вона переступила поріг порталу — різкий сплеск магії, біль у грудях, сліпуче світло — і… тиша. Зовсім інша.

🌫️ Місце невідоме

Вона впала на кам’яні плити, збивши подих. Над головою — небо кольору свинцю, довкола — руїни замку, розбиті вітражі, зірвані знамена, різьблені колони, вкриті пліснявою. Повітря було густим, вологим, пахло попелом і затхлістю.

— Гей… Хтось тут? Ліоне? Міро?.. — прошепотіла вона.

У відповідь — лише тиша.

За кілька хвилин вдалося встановити зоровий контакт із Ліоном — він був за стіною. Потім знайшлася й Міра — вона лежала в зарослому фонтані й лаялася. Команду розкидало по території замку.

— Що за чортівня? — Торі спустився сходами, озираючись. — Це ж не та зона, яка була в завданні. Хтось…

— Саботаж, — прошепотіла Настя. — Координати підробили.

Їх навмисно закинули в хибну зону. Причому свідомо.

Повернутися назад було неможливо: портал розряджений. Отже, доведеться проходити випробування тут. Принаймні шукати вихід.

🏰 Випробування: Питання Роду

Біля головного входу до зруйнованої зали стояв камінь із символом місяця й троянди. На ньому — сріблясте сяйво, а поверх — рядки, ніби вирізані самою магією:

«Той, хто прийшов без знання, залишиться назавжди.
Той, хто пам’ятає суть — пройде.
Той, хто зраджує — зникне.»

— Гримуар згадував про такі місця, — прошепотіла Настя. — Руїни, що тримають випробування роду. Це може бути пастка… або шанс.

З’явився голос. Жіночий. Давній. Як відлуння:

«Ти, носійко пам’яті крові, відповідай…»

Перед нею спалахнули три символи:

1. Полум’я
2. Меч
3. Крапля води

«Що важливіше для мага: сила, воля чи співчуття?»

Настя завмерла. Вона відчувала, як за спиною напружено застигли її друзі.

Вона глянула на полум’я. То була сила. Меч — воля. Крапля — співчуття.

— Співчуття, — сказала вона. — Без нього маг стає чудовиськом, навіть якщо володіє всім іншим.

Символи розчинились. Камінь здригнувся. Відчинилися ворота.

«Прийнято. Спадок визнано. Прохід відкрито.»

— Спадок?! — одночасно видихнули всі.

Настя не відповіла. Лише стиснула кулак — аби не здригнутись.

🌫️ Вихід

З’явився новий портал — чистий, без спотворень. Один за одним вони увійшли, оглядаючись на замок, у стінах якого, вочевидь, колись жила вона — та, чиє ім’я все частіше шепотів гримуар.