Розділ 27: Трохи безумства ще нікому не шкодило

🍷 Вечірня «скромна посиденька»

— Ну що, ми це заслужили, — заявив Саймон, ляснувши пляшкою підозрілого лікеру об стіл. Її, як виявилось, приніс Тальвін.

— Це «Сльози феї». П’ється легко, а потім три дні розмовляєш із меблями, — з гордістю пояснив некромант.

Настя прищулилася:

— Прекрасно. Спершу — дружба, потім — колективне каяття.

Вже за пів години навіть Каелліон розповідав анекдоти про викладачів, а Бруно намагався навчити Рейну танцю «кам’яного бика». Настя вперше по-справжньому відчула, що вони — команда. Не тільки за наказом, а й по духу.

А потім Тальвін сказав:

— Хочете справжньої пригоди?

Звісно ж, усі відповіли «так», навіть не чекаючи деталей.

🦇 Склеп Графа Ночі

— Ти сказав, що це старий тренувальний об’єкт Академії, — шипіла Настя, ледь переступаючи через кам’яні уламки в напівзруйнованому мавзолеї.

— Ну, був. Приблизно сто років тому, — знизав плечима Тальвін.

— Ти серйозно?! Це ж Склеп Талігoра! — прошепотіла Аделіна з жахом. — Легендарного вампіра-магістра, проклятого за експерименти з душами!

Склеп був вкритий різьбленням, повітря — важке, з присмаком пилу, крові й старої магії. Вони натрапили на саркофаг, опечатаний магічною печаткою.

— Не відкриваємо. Просто дивимось, — різко сказала Настя, глянувши на Саймона.

— Я й не збирався! — огризнувся той, уже підсовуючи кришку.

Коли печатка спалахнула червоним, вони синхронно відскочили, а Бруно закричав:

— БІЖІМО!!!

🧨 Втеча і падіння в траву

Наприкінці вони вискочили зі склепу, захекані, обпечені, з тріщинами на чоботах, і з амулетом із іклами в кишені (це був, звісно, Тальвін).

— Ідея була не най… дурніша, — прохрипів Саймон.

— Наступна пиятика — без пригод, — прошепотіла Рейна.

🧹 Ранок і куратор

Їх викликали до кабінету куратора курсу — магістрині Сайєнни Вель.

Вона довго дивилася на них мовчки.

На столі лежала копія звіту від Нічної варти, що надійшов вранці Академії.

— Ви — ідіоти. Кожен з вас. — Вона ткнула пером у Тальвіна. — А ти — їхній вождь.

— Дякую, — з серйозним виглядом вклонився він.

— Наступна вилазка — тільки за моїм наказом. Якщо ще раз полізете у склеп без допуску — особисто закопаю вас поруч із Талігoром.

— А він, до речі, не прокинувся… — почав Бруно.

— Мовчи, — прошепотіли всі в один голос.

— Геть. І дякую за амулет — це артефакт третього класу. Академія його дослідить. А ви — на чергування біля вбиралень. На тиждень. Усі разом.

— Колективно? — здивувалася Рейна.

— Ви ж команда.