Розділ 26: У строю

Команду «Срібний Клинок» зібрали з магів, які вміють діяти не лише силою, а й розумом. Усього — семеро:

• Анастасія Айрін Адин Лерой — ядро групи, універсал, маг стихій, володарка легендарного меча.
• Каелліон Маресс — ельф, майстер вітру й лука, холодний і точний.
• Рейна Сольвейг — дівчина з Півночі, крижана магія, мовчазна, але сильна духом.
• Бруно Хельм — кремезний захисник з добрим серцем, володіє стихією землі та захисними щитами.
• Тальвін Мерц — некромант, язвивий і саркастичний, та кмітливий.
• Аделіна Флор — маг світла й цилитель, добра, але вимоглива.
• Саймон Рикт — маг вогню й меча, амбітний і прямолінійний, не одразу визнав авторитет Насті.

🛡 Перший день

— Ви не команда, поки кожен із вас тягне ковдру на себе, — магістр Флемінг крокував перед строєм. — Ви не виживете на Турнірі, якщо не навчитеся довіряти одне одному. Завдання: пройти лабіринт під арсеналом. Вийдете порізно — поразка.

🔁 Лабіринт

Кам’яні коридори, закляття-пастки, примарні супротивники. Настя відчувала, як ельф Каелліон тримається в тіні, не розкриваючи всі вміння, як Тальвін фиркає, шепочучи чари без команди, а Саймон сперечається з кожною її пропозицією.

Коли вони дійшли до розгалуження, Настя різко зупинилася:

— Годі грати в одинаків. Тут поодинці не вижити. Каелліон — розвідка. Тальвін, прикрий його. Саймоне, йдеш зі мною вперед. Аделіно, рейна тримайтеся ближче до Бруно — він ваш щит.

У повітрі відчувалася напруга, ніби струна перед розривом. Але вони послухались. І за пів години вийшли з лабіринту — цілі.

Флемінг мовчки дивився на них. Потім коротко кивнув:

— Перший крок. Завтра буде гірше.

💥 Спаринги

Наступним етапом стали парні тренування. Настя й Саймон — перша пара. Він атакував агресивно, ніби хотів вибити з неї право на лідерство.

Настя витримала — і в потрібний момент вдарила закляттям вітру, розсікши натиск та збивши його з ніг. Меч задзвенів біля самого горла Саймона.

— Ти сильний. Але сила без розуму — як сокира в багні, — прошепотіла вона і розвернулася.

Саймон більше не сперечався.

🔗 Розмова біля вогню

Увечері, під дахом тренувального павільйону, команда зібралася відпочити.

— Ти справді не боїшся вести нас? — тихо запитала Аделіна.

— Боюсь. Але ще більше боюся підвести. Ми — не випадкові люди. Ми тут не просто так.

— А якщо програємо? — пробурмотів Бруно.

— Тоді впадемо разом. Але й піднімемось разом, — сказала Настя і вперше щиро усміхнулася.

Каелліон, що сидів осторонь, ледь помітно кивнув.

А Тальвін... не язвив. І це багато про що свідчило.