У пошуках правди

Анабель, повернулася назад на площю. Всі вже прокинулись і збирали речі.
- Де ти була? - запитала, Дарина у подруги. - Я, прокинулась, тебе не було.
- Рано встала. Захотіла прогулятись островом. Це ж наш новий дім, потрібно все знати про нього.
- Наступного разу і мене бери собою.
- Дівчата, ходімо скоріше. У нас багато роботи - сказала Аврора. 
Цілий ранок, Анабель думала про слова офіцера Браїна. І як він дізнався про її сім'ю. Чому він допомагає їй. Думки про це не давали спокою. І вона хотіла про все дізнатися. Дівчина підійшла до Аврори.
- Я, можу тобі довіряти? - почала розмову, Анабель. 
- Так. Що сталося?
- Я, тобі все потім розповім. Де я можу знайти офіцера Браїна? 
- Він завжди з принцесою Катрін або з офіцерами. Ти хочеш з ним поспілкуватися на одинці? Що ти надумала?
- Це не те що ти подумала. Повір мені. Просто тільки він, може мені допомогти. 
- Ти, тут кілька днів. А у тебе вже справи з офіцером Браїном. - Аврора, схопила дівчину за руку і відвела по далі від людей. - Анабель, я розумію що офіцер Браїн, дуже красивий хлопець але навіть не думай, про нього. Можеш найти, собі іншого офіцера.
- Ти, все не так розумієш. Мені потрібен він.
- Навіть не думай про нього. Офіцер Браїн, це друг принцеси. Якщо Катрін, дізнатися що хтось з ним зустрічаються " таємно", вона уб'є.
- Аврора, це не так як ти думаєш. - повторювала Анабель. - І чому вона уб'є? Між ними нічого не має.
- Кажу, забуть про нього. Так буде краще. Він розіб'є тобі серце. Він і принцеса Катрін разом. - прошепотіла Аврора. - Ніхто не знає окрім мене. Я їх бачіла разом. Забудь краще його.
- Будь ласка скажи, де я його можу найти. Це буде моя остання зустріч з ним. - не знаючи як ще дізнатися інформацію, збрехала Анабель - Просто мені потрібно з ним поговорити. Я вагітна від нього.
- Що? Коли ти встигла? 
- Ми тут більше ніж ти думаєш. Моя подруга, Дарина трішки божевільна. Вона збилась зі рахунком часу. А я не хочу її засмучувати і не кажу їй правду скільки ми вже тут. - стільки, вона ще в житті не брехала, як за сьогоднішній ранок.
- Анабель… Гаразд, я скажу де ти його можеш знайти. Але він там рідко буває. Гора Анде, в центрі острова. Йди туди. Чекай там його, можливо він прийде. Я всім скажу що ти пішла збирати ягоди. 
- Дякую, Аврора. - обнявши сказала Анабель. Дві години дівчина йшла до тієї гори. На шляху вона нікого не зустрічала, окрім диких мешканців острова. Високі дерева заховували сонце. Було страшно, але дівчина далі йшла. Ось і початок гори, Анде. Вона присіла і чекала Офіцера. Минуло декілька годин, ніхто не прийшов. 
Тим часом на площі. Аврора побачила в далені Офіцера Браїна, якій стояв з іншими офіцерами. Жінка швидким кроком направилась до його. 
- Офіцер Браін, можна вас на декілька хвилин! - гукнула вона. 
- Що ти тут забула? - грубо почав говорити з Авророй. - Я, ж тобі казав не ходити за мною. Не говорити. Ми все вирішили. Між нами нічого не має. То був просто один момент і все. Хватить переслідувати мене.
- Браін
- Офіцер Браін. - поправив він
- Офіцер Браін, я прийшла не через себе. Із-за, Анабель. Вона мені все розказала.
- Що? - в його злих очах з'явився страх.
- Про вас… Анабель вагітна від тебе. Вона хотіла з тобою поговорити на одинці. Я, сказала щоб вона чекала біля гори, Анде.
- Це все? 
- Так.
Офіцер розвернувся і пішов. Аврора дивилася йому у слід. І згадувала щасливі моменти, які пережили, вони разом. Вона і досі його любила. Але знала що це не взаємно… Тому краще було забути його. А чи можливо забути того, про кого ти думаєш, перед сном? Її сердце розривалось. Офіцера Браіна вона кохала всім серцем і ненавиділа. 
Біля гори, Анде була глибока ніч. Високі дерева що закривали сонце, закривають тепер місяць і зорі. Анабель, дрімала. Її розбудив голос офіцера.
- Анабель, прокидайся - дівчина відкрила очі. - Скажи як ти встигла завагітніти? Від кого? Офіцер? Чи якісь хлопець із острова? - задавав питання не переставаючи, Браін.
- Я, не вагітна. І хто вам таке сказав?
- Не важливо, тоді чого ти мене сюди покликала. В чому проблема? - Офіцер був розлючений.
- Я, покликала аби поговорити. 
- Тобі що не має скім говорити? Потрібно зі мною говорити? - перебив він дівчину, повільним кроком наближався до її. - Анабель…
- Ви що п'яні? - відчула запах алкоголю, запитала вона.
- Ні. - Він схопив дівчину за талію, і прижав до дерева. Серце, Анабель вистрибувало з грудей. Вирватися з його рук не виходило.
- Офіцер Браін! Що ви робите?! - він ще ближче прижався до її, що вона відчувала як швидко б'ється його серце.
- Анабель… Я, роблю так, як здумається… Не думаючи про наслідки… Прям як ти. - прошепотів на вухо дівчині і відпустив. - Чому ти тут? Про що ти хотіла поговорити?
- Я… - із-за страху вона вже нічого не могла сказати.
Дівчина почала плакати.
- Анабель?
- Я, нічого не розумію… Мені страшно. Я не знаю про вас нічого, але маю довіряти. Бо ви звідкись дізналися мою історію, сім'ї. Я, вас боюся! Але маю довіряти вам. Бо більше не має кому. Я, нічого не розумію…
- Тихо, тихо… - він дістав флягу з внутрішнього карману - тримай, стане легше.