У КРАВЦЯ

Невдовзі трійця опинилася на розі Малої Арнаутської і Різницького провулку, що поряд із знаменитим Привозом. Зіна діловито відчинила двері ательє з вивіскою «Індпошив у Гольца».

Всередині приміщення, за довгим прилавком із дзвіночком посередині, куняв молодий кравець. Підперши щоку з напіввідкритим ротом, швейник відчайдушно відбивав чергову атаку Морфея. Сили були нерівні. Молодий організм вперто викидав білий прапор. Молодик періодично струшував головою, підбирав слину і сонними очима поводив по залу. Трійцю з велетенським білим котом він явно сприйняв як уривок останнього сну і, клюнувши носом, знову поринув у дрімоту. Схоже було на те, що в задушливу пору ніхто з одеситів, а тим паче приїжджих, оновлювати гардероб не поспішав.

Люба рішуче підступилася до прилавка і потарабанила по латунному ґудзичку. На дзенькіт із-за штор моментально з'явився кульгавий дідок. Схоже, єврей. Бадьоро накульгуючи до зали, по дорозі він встиг дати легенького підзатильника молодику:

— Моня! Не проспи пароход в Америку! Ты что, не видишь! Нас посетили две шикарные дамы с очаровательным котиком!

Єврей обійшов трійцю навкруги, діловито споглядаючи поверх окулярів то Любу, то Зіну. Ті, повертаючись за кравцем, помітно зніяковіли. Кульгавий це помітив, та замахав руками:

— И шо вы так переживаете, я уже на глаз ваши мерки снял.

Не чекаючи відповіді, єврей розшаркався:

— Позвольте представиться: Гольц Моисей Аронович. Не побоюсь заявить: лучший дамский портной Одессы!

— И кто будет клиент? — Кульгавий із прищуром перевів погляд з Люби на Зіну. Та кивнула на Харитона, що смирно сидів поряд і знічев’я розглядав незнайому обстановку.

Кравець якось по-воронячому нахилив голову та поверх окулярів зиркнув на Зіну:

— Вы имеете в виду этого молодого человека? — єврей очима вказав на кота.

Зіна ствердно закивала, а кравець незворушно похитав сивою головою:

— Понимаю, понимаю, ох как я вас понимаю. Чего не сделаешь ради своего любимца. И так, что будем шить? Фрак, брючную пару или то и то вместе?

Після неочікуваного фраку і брючної пари Зіна трохи зам'ялася, та дістала з сумки два смугастих тільки і сині шорти. Мойсей Аронович якось недовірливо покосився на одяг:

— И что я имею делать с этим?

Зіна звично знизала плечима:

— Звісно що, вшити на нашого Харитончика, — вона очима виразно вказала на кота.

Такий поворот у швацькому бізнесі Гольца явно засмутив, але його випередила Зіна:

— Мойсею Ароновичу, можете не сумніватися, ми оплатимо всю вашу роботу, тим паче що котик наш належить знаменитому професору!

Гольц оживився:

— И этот ваш профессор из Одессы?

Зіна замахала руками:

— Ні — ні, наш професор із столиці, ми тут проїздом, у круїзі. Робимо турне по Європі.

Зіна підморгнула Любі. Та поважно закивала і додала:

— Ми тут у вас на три дні, а далі в Париж.

Мойсей Аронович шанобливо подивився на кота, а потім на дівчат:

— Я дико извиняюсь, в суете и невнимании, не осведомился о ваших именах.

Зіна смикнула подругу за руку та представилася:

— Я Зіна, працюю економкою при професорі, вона Люба, — кивнула на подругу, — його кухар.

Гольц значущо похитав головою:

— Что значит профессура старой школы! И экономка, и повар, и породистый котик — все на месте. Немедленно собственноручно иду делать ваш заказ! Сейчас только сниму мерки. Кстати, и из какой области ваш профессор?

— Психіатрія! — Зіна багатозначно підняла палець.

— Ай зохен вей! Ну почему Всевышний не послал мне вас раньше.

Так примовляючи та скрушно хитаючи головою, кравець зі стрічковим мером підступив до Харитона. Наміряючись на котячий живіт, він підняв догори його лапи зі словами:

— Юноша, вы, надеюсь, не будете возражать, если я уточню вашу талию?

Харитон явно розслабився та, забувши Кротівський наказ, зневажливо пхекнув:

— Пф… Це нехай он дами своїми таліями переймаються. Нам, котам, чим ширше, тим краще, аби шорти потім не тиснули.

Дівчата злякано притисли пальці до вуст, а Гольц випрямився, шанобливо подивився на кота і сплеснув руками:

— Вот теперь верю на все сто процентов! Профессор ваш — таки знаменитость! Бегу, уже бегу ушивать ваши шортики и тельняшки.

Гольц зі словами: «Моня! Иди за мной, будешь на подхвате!» — накульгуючи, зник за шторами.

Зіна злегка перехрестилась, Люба їй завторила, і обидві насварили пальцями на Харитона.

Кіт з вдавано-ображеним виглядом сів в одиноке пошарпане крісло та промурмотів:

— Хотів би бачити вашу реакцію на лапання талії. Хоча можу і помилятись: буквально напередодні сам спостерігав і не раз, як Сич, особисто вас, Зінаїдо Григорівно, погладжував у згаданому місці, а ви від задоволення майже муркотіли.