АКОРДЕОН

Сонце хилилось до заходу. По радіо оголосили про швидке відплиття. Купання з трапа зійшло нанівець, і публіка потроху поверталась до кают.

У п’ятій все йшло своєю чергою. На ліжку догори черевом, з розкинутими лапами, солодко підхропував кіт, а чоловіки впівголоса гомоніли про його складські походеньки.

Струм з нетерпінням чекав продовження оповідки. Тримаючи наготові записник і олівець, професор поверх окулярів нетерпляче позирав на візаві.

Відкинувшись на спинку крісла, майор інтриговано потер руки та, ніби відновлюючи в голові перервану історію, уточнив:

— Так на чому ми зупинились?

Від неспішності оповідача Струм почав втрачати терпець. Він підвищив голос:

— На акордеоні, пане майор! На акордеоні! Чи у вас провали в пам’яті?

Кіт перестав хропіти, відкрив одне око і невдоволено пробурчав:

— Панове, ну що ви такі невгомонні! Який акордеон! Які провали? Я ж вас по-людськи просив: дайте спокійно поспати!

Чоловіки затихли і перезирнулись. Кротов запопадливо перепитав:

— Харитоне Марковичу, а як же вечеря?

Відвернувшись до стіни, кіт утробно пробурмотів:

— Ет, яка там вечеря після червоної риби. Але якщо буде щось смачненьке, то захопіть з собою. Буду дуже вдячний, бо голод — штука підступна, може і серед ночі напасти.

Професор кивком голови вказав на двері. Чоловіки вийшли на палубу та прилаштувались у шезлонгах під навісом. Вмостившись у парусиновому ложі, майор продовжив розповідь:

— Пане професоре, якщо ви думаєте, що я навмисно затягую розповідь, то помиляєтесь. З тими пригодами на складі такий клубок сплівся, що не знаєш, з якого боку нитку тягнути.

Струм погодливо закивав, а майор продовжив:

— Так от, своїм дружкам, прапорщикам з речових складів, Плющ нахвалявся, що кота він видресирував і той ходить у нього в помічниках. А на додачу він навчає чотирилапого грати на акордеоні.

Струм здивовано глипнув на колегу:

— Тобто ви стверджуєте, що на власні очі бачили, як Харитон управлявся з акордеоном?

Кротов заперечно мотнув головою:

— Романе Ароновичу, ви надто захопились, нічого я не стверджував, я тільки й сказав, що прапорщик нахвалявся. Так, дійсно, кіт з ранку до вечора пропадав на його складі, а історії зі складських подій мені переповідав сам Харитон.

— Тобто ви самі не чули і не бачили, щоб грав? — не вгамовується психіатр.

Кротов утробно гигикнув:

— Ге-ге! А вам так кортить, щоб грав? — майор з неприхованою іронією подивився на професора.

Той розтягнувся у широкій посмішці, посварив пальцем і додав:

— А то ви не хочете? Хоч натякніть, що він розповідав про музикальні вправи на складі.

Чоловіки дружно реготнули. Струм сховав записник, а Кротов продовжив:

— Харитон якось тільки й доповів, що розучив з прапором мелодію  Бесамемучо.

— Пане майор, та це ж прекрасно! — від захвату Струм аж руками сплеснув, — ну хто не знає славетну «Bésame Mucho», з іспанської перекладається як «цілуй мене міцніше». Дуже гарна мелодія. Ну а ви що?

Майор почухав потилицю:

— Ну а що я. Похвалив і пообіцяв купити йому акордеон.

Докірливо споглядаючи майора, Струм склав руки на грудях та розвів великі пальці, відтворивши рух на кшталт «і де ж ваш обіцяний акордеон?».

Зрозумівши натяк, Кротов потер чоло і зітхнув:

— Та який там акордеон. Почалися каруселі з моїм переводом в НДІ.

Запала мовчанка. В цей час з-за рогу надбудови вигулькнув Сич і попрямував до чоловіків. Підійшовши, капітан зупинився, а майор і професор піднялися із шезлонгів. На деякий час запанувала незручна тиша. У Кротова в голові промайнула сцена першого знайомства. Хоча цього разу капітан був не при параді, але відчувалося, що він у певному сум’ятті. Ніяково покахикавши, Сич спромігся лише запитати:

— Кхе - кхе, а де ваш кіт?

Скоса зиркнувши на капітана, Кротов знизав плечима і заклопотано буркнув:

— Де-де. Рибою об’ївся.  Ледве дихає.  Лежить у каюті, просив на вечерю не турбувати.

Сич почухав потилицю і кивнув до Струма:

— Пане лікарю, а що, з Харитоном щось серйозне?

Стримуючи посмішку, професор запевнив капітана, що у тварин, як і в людей, бувають фізіологічні епізоди втрати контролю над кількістю спожитої їжі.

Для глибшого розуміння діагнозу Струм уточнив:

— У медицині це називається компульсивним переїданням.

— Ну, якщо воно компульсивне, то може якось і розсмокчеться? — Сич обнадійливо подивився на професора.

— Розсмокчеться, пане капітане, неодмінно розсмокчеться, — заспокоїв Струм і додав: — Поспить до ранку і буде як штик.

Втішившись обнадійливим прогнозом, Сич повеселів. Аби остаточно зіскочити з ковзкої теми переїдання, капітан розвернув розмову в зовсім інше русло. Звертаючись до майора, він мовив: