«ПИВО НЕ РОЗБАВЛЕНЕ - ДОЛИВАТИ НЕ БУДУ»

Після нічного переходу «Алмаз» пришвартувався на річковому вокзалі невеликого промислового міста. Незважаючи на ранню годину, день обіцяв бути спекотним. Промисловий ландшафт, оповитий рудим серпанком диму, що потужно валив із частоколу заводських труб, на прогулянку явно не налаштовував.

У планах Сича стояло: дозаправитись, відмітитись у диспетчерській про зупинку і, не затримуючись, вирватись із цупких обіймів міського смогу на річковий простір.

Допоки тривала дозаправка, частина відпочивальників з борту теплохода спостерігали за чергою біля бочки з написом «Пиво». Похмільний вівтар стояв поруч із теплоходом, а на вранішнє причастя вже утворився пристойний хвіст. В кінці черги вже стояв сантехнік Пекарський з двома авоськами. В кожній з них синіли трилітрові банки.

Тим часом Харитон вже згуртував зівак на палубі й читав їм лекцію про культуру споживання пива в Нідерландах. Кіт стояв, спершись на перила спиною до причалу, а слухачі обступили його півколом. Було тихо. Дизель на теплоході не працював. Черга на причалі, знічев’я, теж почала уважно дослухатися до приємного баритону лектора.

На моменті розповіді про сорти пива і пакування його в алюмінієві бляшанки в черзі хтось загигикав і відпустив коментар: «От заливає!» Інший голос із черги вигукнув: «Гей, шановний! Вигляньте сюди, ви хоч пиво розливне в натурі колись бачили?!»

Харитон обернувся до черги, вперся лапами в поручні та солідним баском поцікавився:

— Ну і хто з вас хотів мене бачити?

Запала мовчанка. Черга зашушукалась. Дехто очманіло потирав лоба й озирався на компаньйонів по чарці. А кіт з борту знову гукнув:

— Так де той випивоха-недовірок?

Ситуацію розрядив Пекарський. Забігши наперед черги, він замахав руками:

— Хлопці, не зв’язуйтесь з нашим котом, вам це може боком вилізти. Ось я краще візьму пива поперед вас і введу товариство у курс справ із нашим котом.

Черга погодливо загуділа. Почулися голоси: «Пропустіть його без черги! Людина щось знає».

Пекарський хутко тицьнув банки продавчині. Та виглянула з-під смугастого тенту, намагаючись узріти лектора. Вздовж борту рясніли обличчя курортників. Серед них, спершись лапами на поручні, стояв здоровецький білий кіт. Здивовано знизавши плечима, огрядна господарка бочки мовчки заходилась поратись біля пивного крана.

Черга покірно спостерігала, як густа піна рудого напою щедро пузириться через край посудини. Далі вона наповнила другу банку, двинула її до Пекарського і буркнула:

— З вас два сорок шість.

Сантехнік порився в кишенях, дрібними відрахував суму і зауважив:

— Після відстою і долити б не завадило.

Продавчиня мовчки кивала на картонку, що стояла поруч із нею. Напис на картонці, зроблений каракулями фломастером, категорично сповіщав: «Пиво не розбавлене. Доливати НЕ БУДУ».

Пекарський розуміюче закивав, підхопив авоськи з повними банками і махнув головою до черги:

— Красненько дякую, що пропустили вперед, а кому цікаво за нашого кота послухати — гайда в затінок.

Невдовзі на дальній лавці причалу навколо Пекарського згуртувалася ціла компанія. На сантехніка посипалися питання. І перше з них було: «Кіт дійсно говорить чи це фокуси?». Степан відповідати не поспішав. Відходячи від бочки, він завбачливо прихопив порожній келих, підставив його автору питання та кивнув:

— Хлюпни для початку лекції, а то щось у горлі деренчить.

Пиво з банки було налите моментально. Пекарський відсьорбнув «нектару» й обвів аудиторію багатозначним поглядом. Хтось із публіки не витримав та зауважив:

— Чого ти кота за хвіст тягнеш? Давай розповідай: що за кіт, чому говорить і як він на теплохід потрапив?

Сантехнік знову відсьорбнув пива, посварив пальцем і зауважив:

— Стосовно «тягнути кота за хвіст», то я б не рекомендував вам робити цього навіть зі своїм домашнім котом. А стосовно нашого, — Пекарський виразно кивнув у бік Алмаза, — то тут ціла історія.

Історія Харитона в оповідці сантехніка розтягнулася на декілька заходів за новими партіями пива, допоки Алмаз не дав гудок-оповіщення про скоре  відплиття.

Пекарського до трапа, з двома неторканими банками пива, проводжала вся компанія.

Розморений дармовою випивкою і сонцем, сантехнік розчулено розводив руками й запевняв аудиторію, що на зворотному шляху, під пиво з таранкою, обов’язково усе дорозповість.

Алмаз уже відчалив, а на дальній лавці причалу ще довго точилися розмови про голландські витребеньки, про котів, та якість місцевого пива.