ПРЕЗЕНТАЦІЯ

На ранок компанія активно готувалась до презентації. Професор робив якісь помітки в щоденнику. Кротов  завзято гудів електробритвою, а Харитон кумедно вправлявся перед дзеркалом шафи. Він приймав пози промовця, багатозначно піднімав лапу, розводив обидві, кланявся, розшаркувався, і зворушливо прикладав подушечки лап до грудей.

Кротов відірвався від гоління:

— Романе Ароновичу, а ви певні, що все мине гладко? Бо якщо ні, то до кінця круїзу матимете  шпиталь душевнохворих  з діагнозом «синдром кота-говоруна».

— Пане майор, я розумію ваші побоювання. З точки зору психології, сприйняття незвичного, навіть «дива», групою людей і окремою особою — це різні речі. Тут діє соціальний конформізм. Люди починають спостерігати за реакцією оточуючих. Якщо формальний лідер, або більшість демонструють спокій, то і група реагує раціональніше.

Відклавши бритвеннй причандал, Кротов зауважив:

— Дивуюсь я вашому спокою Романе Ароновичу, і розрахунку на раціоналізм. А якщо  якийсь вичудило-лідер почне: «Кіт дресований!», або заведе репет про шахрайство?

Кіт  відірвався від дзеркала:

— Панове, що ви так переймаєтесь. Ну покричить, перестане, а я йому прочитаю лекцію на тему: «Як вижити на курорті і не збожеволіти». А потім: хто ж захоче першим виставляти себе дурнем — та ще й перед професором?

— Дякую за комплімент, — Струм підняв брову, вдячно кивнув нежданому лектору і додав, —

останнє  формулювання досить влучне, але звучить якось… по-вуличному.

Кіт гордо випростався в дверях:

— Як звучить, так і звучить. Головне - в ціль! А стосовно лекції, можете не перейматись, і не забудьте задати  про Єгипет та древніх фараонів.  А тепер шановні, попрошу на вихід! Нас чекає презентація!  

В кают - компанію трійця прибула завчасно. Офіціантки тільки но закінчили сервіровку, а відпочивальників допоки не спостерігалось. Мінздравівці зупинились на вході. Завидівши їх, Зіна вийшла з за буфетної стійки, та підійшла од компанії:

— Всім доброго раночку! — вона весело підморгнула коту, і кивнула чоловікам,

чого ви стоїте? Може якось по іншому стільчики розставимо?  Може рядочком?

Кротов зробив застережно руками:

— Зінаїда Григорівна, не тушуйтесь. Сядемо, як звичайно. Хіба що стану поряд Харитона, відгороджу його  допоки публіка зайде. — Далі на вухо Зіні  довірливо  промурмотів:

— Цей шибеник, — майор очима повів на кота, — в любий момент може такого коника відмочити, що вся презентація піде… — Кротов запнувся.

Зіна приснула смішком:

— Куди – куди піде?

Харитон  вдавав, що не підслуховує, але вуха стирчали в сторону співрозмовників. Він значуще покахикав:

— Кхе – кхе. Хватить вам смішки розводити, та обговорювати чиїсь хвости, ви краще скажіть де ваш мікрофон, і де капітан?

Кротов весело зиркнув на Зіну, і повернувся до кота:

—  Шановний Марковичу! Тут ось яка заковика трапилась. Зінаїда Григорівна не розраховувала, що ви явитесь у фраку, і не подбала про симфонічний оркестр з мікрофоном.

Кіт обурився:

—  Та чого ви до якогось фрака присікались. Бог ним, буде вам колись і фрак. Я наразі питаю: — де Сич?

Дійсно, Сича ще не було, а публіка вже підтягувалась на сніданок.  Столик  мінздравівців, стояв в кутку, при вході. Відпочивальники звертали увагу на кота, коли вже сідали на місця.

Той в  позі соціально  корисної тварини, сумирно  сидів на стільчику, і ревно  спостерігав реакцію залу. Дехто вже привітно махав коту рукою. Хтось тицяв пальцем, і весело обговорював  з сусідами по столику появу нового трапезника. 

Як і подобає представнику роду кошачих, кіт ні на йоту не виказував інтересу до збориська, і поважно примружував очі. Кротов, Струм і Зіна нетерпляче переглядались. Сича все ще не було. Публіка вже розпочала мляво снідати коли нарешті з’явився і капітан.  Зайшов він поважно, та кивнув мінздравівцям:

—  Звиняйте. Був на радіо з управлінням річфлоту.

Кіт невдоволено смикнув вусом, а Кротов і Струм розуміюче закивали. Тим часом  Сич повернувся до публіки:

— Шановні пасажири! Дуже радий бачити вас при гарному апетиті і здравії! Маю для вас гарну новину.

З омлету публіка перемкнула  увагу на об’яву, а Сич вів далі:

— В силу організаційних обставин, — капітан значуще озирнувся на Струма, той погодливо закивав, а капітан продовжив, - з деяким запізненням, але я маю представити вам нашого бортового лікаря Струма Романа Ароновича!

З цими словами капітан приклав руку до серця, та правицею вказав на професора, при цьому шанобливо кивнув головою. Під загальні оплески Струм піднявся, та роздаючи поклони головою, рухом рук втихомирив аплодисменти. На реакцію відпочивальників, Сич теж вклонився зі словами:

— Ну так ось, шановні! Ще раз бажаю всім міцного здоровя. Але якщо, не приведи Господи, у

когось щось прихопить: серце, печінка, чи нирки, то прошу: — записуйтесь на прийом у Зінаїди Григорівни.

Сич обернувся до буфетниці: - Зінаїдо Григорівно, заведіть будь ласка журнал, — та закивала.

— Іще одне. Якщо у когось є проблеми, — Сич виразно потумкав пальцем по чолу,— теж

прошу, — записуйтесь. Наш лікар не просто медик , він професор! Світило  психіатрії! 

Публіка зааплодувала. Коли шум стих,  за столиками загомоніли: «ти диви, професор…», «ого, ще й психіатр»! Особливо захвилювалась жіноча половина. Сходило на те, що частина із них готова враз облишити свої омлети, і швиденько записатись на прийом до психіатра.

Сич продовжив:

•  На разі слово передаю професору. У нього теж є для вас, важлива інформація.

Професор встав, і вклонився:

 — Шановні присутні! Вибачаюсь що відриваю вас від сніданку, але дозвольте представити вам своїх супутників: — він, Струм кивнув на майора, — мій товариш. Науковий співробітник інституту вивчення проблем НЛО, Кротов Григорій Іванович.

Публіка мляво плеснула, а професор продовжив: