ФІЛЕ ВІД ШЕФ-КУХАРЯ

В капітанській Зіна з’явилась десь за годину. 

В каюту вона вкотила сервірувальний візочок накритий білосніжним покрівцем  зі словами:

•  Панове, — прошу, ваш обід!

Щоб не заважати господині  мужчини встали, кіт залишися в кріслі. Зіна заходилась  порядкувати біля столу. В очікуванні  на замовлене кіт всю увагу зосередив  на теліжці.

Ловлячи аромати з під покрівця, він зиркав на Зіну, елегантно поводив носом, пошкрябував лапою бильце, дугою почухував за  вухом.  Загалом вів себе стоїчно. Нетерпець видавав тільки хвіст,  кінчик якого рухався подібно метроному. Зіна це помічала, і кидала заспокійливі погляди, мовляв: - «погодь, за тебе ніхто не забув».  

Котячий терпець почав уриватись коли на його щирий  подив щоб виставляти  страви, буфетниця чомусь почала переставляти пляшки зі столу в низ візочка.

Харитону здалось, що з цього затишного всесвіту він випав геть, про нього всі забули, а його котячий вік бездарно скорочується.  А тут ще і капітан  почав Зіні голову морочити.  Він озвався  зі своїм явно недоречним:

• Зіна, та побійся Бога, що про нас гості подумають? Ти хоч коньяк залиш.

Господиня демонстративно взялася в боки, а капітан піднявся з крісла та розпачливо розвів руки. Ніби шукаючи підтримки у Кротова і Струма, та киваючи  на Зіну він причитав:

• Ну хоч ви їй скажіть їй що нібудь!

Гості переглянулась. Психіатр поблажливо кивнув, і почата пляшка вірменського повернулась на місце. Зіна вдавано сердито  мовила:

— За вашим спиртним ледь не забула про головне. Вона граціозно дістала з середньої полички судок та зі словами:

• Особисто для Харитона Марковича. Куряче філе у сирному клярі від шеф – кухаря !

Зіна зняла серветку. Кіт потягнувся носом до страви , повів вусами, глибоко вдихнув та вирік:

• Зінаїда Григорівна, з цього моменту моє серце належить тільки вам.

Зіна театрально закотила очі, та приклала руки до грудей:

— Котику, від вашої галантності, я просто чманію!

• Доречі, а ось для вас особисто, — рухом фокусника буфетниця виставила на стіл дві пляшки Боржомі.

Від задоволення кіт заплескав пухкими лапам, та кігтями хвацько відкоркував мінералку.

Зіна здивовано витріщила очі:

• Як це ви… просто так … кігтями?!  

Відчувши, що розпечатка Зіну вразила , кіт зробив недбале:

• Пффф… Я ще й не таке вмію.

Зіна спантеличено зиркнула на свій манікюр, ніби уявляючи, оте Пффф..,  потім  по дамськи, легковажно махнула рукою, і додала:

• Все рівно на голову не лізе , і перевела розмову на інше,- Харитончику, у мене до вас прохання , на майбутнє, я для вас просто Зіна.  А то Зінаїдою Григорівною мене тільки студенти називають.

Кротов підняв брови:

• Які ще студенти?

Тут озвався Сич:

• Я наразі все поясню. У нас вся кухонна обслуга  зі студентів кулінарного технікуму.  Між підприємством і технікумом є договір, по якому студенти старших курсів направляються  на виробничу практику. Кращі з них  потрапляють на Алмаз, під опіку майстра виробничого навчання технікуму.  Вона ж, шеф – кухар Алмазу — Любов Петрівна Вітрогон. - Відчуваючи увагу публіки, Сич продовжив:
• Такий розклад набору персоналу має безліч переваг, як то: практиканти стараються за позитивну характеристику,  продукти не крадуть, а в додачу отримують 50 процентів платні. Решта зароблених коштів йде на рахунок навчального закладу.  На закінчення сезону студенти  отримують згадану характеристику  з печаткою і моїм підписом. - Сич зиркнув на Зіну, та уточнив:
• Зачасту характеристики підписує Зінаїда Григорівна.

Від уточнення Зіна запишалась, але вмить стрепенулась та приплеснула в долоні:

• Досить балаканини, страви стигнуть, хутчіш до столу!

Аромати страв посадку за стіл тільки пришвидшили, а Сич, в кліп ока розлив коньяк в келехи. Тост був за здоровя Зінаїди Григорівни. Шаріючись від уваги та задоволення, вона символічно приєдналась до компанії. Щоправда стоячи. Кротов галантно але вперто, намагався їй уступити своє місце, на що Зіна категорично замахала руками:

• Всім сидіти! Спостерігати зі сторони, як мужчини обідають, це для мне  суцільне задоволення.  

Сьорбаючи наваристий борщ, Кротов не втримався:

— Якби мені, де  інде, сказали, що цю страву приготували студенти – практиканти, нізащо б не повірив. Доречі, ми тут колективом збираємось обговорити план представлення Харитона теплохідній публіці. Хотілось би і вашу думку врахувати?— Кротов запитливо подивився на Зіну:

• Що ви, Зінаїда Григорівна, скажете?

Та, не відводячи очей, спостерігала, як Харитон, розправляючись з курячим філе, та кумедно, але вправно орудує ножем та виделкою.

 Зіна задумливо протягнула:

• Ну… я і не знаю…  А втім, ваш столик в кутку, тож якщо Харитона посадити спиною до публіки, то і проблем не бачу. Стосовно розмов, то скажу так: — Половина нашої публіки, на обід приходить вже під гарним шафе. А якщо у мене випити замовляють, то переважно Стрелучетор.
• Що таке Стрелучетор? — поцікавився Струм.

Зіна мотнула головою:

— Вам краще не пробувати, отрута неймовірна. Замовляють переважно любителі порибалити з корми. Скажу більше, від цього пійла, вони навіть зі спійманою рибою розмовляють. А дехто її навіть цілує.

Компанія дружно реготнула, а Струм зауважив:

— Але ж, є і адекватна частина відпочивальників. Їх реакцію на котячі розмови, також  треба врахувати. Кіт відірвався від делікатесу, облизнув  носа, та присьорбуючи Боржомі  вирік:

— Розумні розмови тільки на користь, а дурне патякання можна і мимо вух пустити. Кротов, пережовуючи страву, озвався багатозначним:

• Угу – угу, якби ж -то.  

Струм відірвався від страви, та ігноруючи котячий коментар, мовив: