СПРАВИ АМУРНІ ТА КУЛІНАРНИЙ ТЕХНІКУМ

СПРАВИ АМУРНІ ТА КУЛІНАРНИЙ ТЕХНІКУМ

У кают-компанію Зіна повернулася в піднесенні, але вигляд мала діловий.

В їдальні вже тривали приготування до обіду. Дві офіціантки розставляли столові прибори, пліткували про пасажирів та обмінювалися новинами. Побачивши «капітаншу» (а так Зіну називали поза очі), дівчата замовкли й енергійно заметушилися з сервіруванням.

• Буфетниця прискіпливо оглянула залу. Помітивши зів’ялі квіти на столах, вона гукнула одну з дівчат:

— Оксанко, ось тобі гроші, сходи на пристань та купи квітів, тільки не жовтих. Візьмеш із розрахунку: три стебла на стіл. Далі сходи на річковий вокзал, у ресторані купиш «Боржомі» або «Єсентуки», п’ять пляшок. На решту купиш собі морозива. Все зрозуміла?

Оксана закивала, а її напарниця підхопилася:

— А можна і я з нею?

Зіна махнула рукою, і дівчата, скинувши фартухи, хутко вибігли за двері.

Давши волю настрою та весело мугикаючи мелодію про мільйон червоних троянд, буфетниця заходилася впорядковувати на полицях іконостас із пляшками вина та мінералки.

Сортів вина було море, а з мінералки сиротіла тільки «Миргородська». Вона так захопилася ранжуванням марочних і кріплених, що аж здригнулася, коли за спиною почувся голос її подруги Люби:

— Ану зізнавайся! Сич вранці чого прибігав? Може, нарешті освідчився і весілля гулятимемо?

Люба, вона ж шеф-кухар «Алмазу», була років на десять молодшою за буфетницю, зате за характером і навіть статурою вони були як дві краплі води — одна в одну.

Зіна повернулася до стійки, рукою підперла щоку та з усмішкою втупилася в Любу. Пальцями другої руки значущо затарабанила по скляній поверхні.

Люба не витримала:

— Зіно! Ти мене своїми інтригами з розуму зведеш. Що може бути головнішим, ніж затягнути клієнта до шлюбу?

Зіна перевела погляд на пристань, що виднілася у вікні, та, ніби питаючи саму себе, мовила:

— Хіба у весіллі щастя? Помовчавши, додала: — На цій пристані я свого Сича колись і зустріла.

Не зважаючи на Зінин мінор, шеф-кухар уперла руки в круті стегна та, оглядаючи порожню залу, просто вибухнула:

— Ви тільки погляньте на неї! Її, як повітряну кульку, другий сезон парадом водять по Дніпру, а вона про щастя!

У Зіни, схоже, зіпсувався настрій. Вона відвернулася до полиць і заходилася безладно переставляти пляшки з винами. Відчуваючи незручність ситуації, Люба легенько штовхнула подругу в плече:

— Зінуля, ну вибач, що так відверто бовкнула. Ти ж знаєш, я що думаю, те і говорю.

Буфетниця вже з усмішкою повернулася лицем до подруги і махнула рукою:

— Та пусте, я ж тебе знаю, тому й не ображаюся.

Люба озирнула порожню залу, нахилилася до Зіни й упівголоса поцікавилася:

— Ти мені скажи, тільки відверто, Сич до тебе вже залицявся?

Схоже запитання Зіну зачепило. Озирнувшись, вона кивнула пальцем подрузі й довірливо, теж упівголоса, повідала:

— На початку сезону якось явився під шафе, поклав руку мені на коліно й почав молоти про морехідні якості «Алмазу».

— А ти?

— А що я? Вліпила ляпаса.

— Отакої! — сплеснула руками Люба. — Ну і дурепа ж ти, Зінко.

— Та я і сама знаю, — відмахнулась Зіна. — Більше тобі скажу: прийшов він другого дня вибачатись, а я, замість того щоб пробачити, так відчитала, що він при дні уникав мене, як школяр завуча.

Люба важко зітхнула:

— Тепер геть ясно, що повна дурепа.

Подруги деякий час помовчали. Першою стрепенулась Люба:

— Зінулю, у тебе там під прилавком є відкоркований «Букет Молдови»?

Буфетниця кивнула й потягнулась рукою під прилавок. Люба аж зашипіла:

— Та ти що… Налий під прилавком і в кавові чашки.

За пару хвилин, пожвавішавши від «кави», подруги продовжили амурний лікбез у деталях.

• Повчала і напучувала, звісно, Люба. Власного досвіду в неї було хоч відбавляй. Ще

будучи випускницею кулінарного технікуму, вона вийшла заміж за заступника директора з виховної роботи Юхима Вітрогона. Той холостякував довго. Але коли на черговій лекції Юхим розпинався про «дотримання етичних норм поведінки…», Люба відверто запустила йому бісика. Як і очікувалося, заступник із виховної роботи голову втратив одразу.

Невдовзі після заміжжя, вже на початок наступного навчального сезону, колишня випускниця Люба значилася в штаті технікуму як майстер виробничого навчання Любов Петрівна Вітрогон.

Роблячи черговий ковток, Люба резонно зауважила:

— Отож бо я і помітила, що на початок сезону Петрович блукав як неприкаяний. А потім злигався з отим алкоголіком Троїцьким. Тижнями не просихали.

Відсьорбнувши з філіжанки, Зіна почала виправдовуватись: