СЕКРЕТИ ПРОТИ НОЧІ, НЛО, СПИРТ ТА ПРИБУЛЬЦІ  

СЕКРЕТИ ПРОТИ НОЧІ, НЛО, СПИРТ ТА ПРИБУЛЬЦІ  

Спати лягли пізно. Харитон заснув відразу і вже тихенько похропував. Майор і професор деякий час скрипіли ліжкам.

Струм тихцем спитав:

• Григорію Івановичу, - не спите?
• Ага, заснеш тут  після такої репетиції.

Деякий  час лежали мовчки. Майор лицем повернувся до Струма:

• А вам чого не спиться. Презентація непокоїть?
• Та ні. Ваш НДІ з НЛО, з голови  не виходить.
• А якщо конкретно?

Струм сів на ліжку, і сунув ноги в капці. Кротов теж присів, та приклав палець до вуст:

• Тсс..-   він кивнув в сторону  Харитона. Струм розуміюче покивав.

Так що вас цікавить?

• Ви скільки років в конторі працюєте?
• Ну, якщо, рахуючи з моменту вильоту, перепрошую, - з переводу, то вже десь більш двох років.
• А сама процедура переводу в підвідомчий КДБ інститут, як проходила?

Кротов махнув:

• Суцільна формальність. Звання майора зберегли, але  родословну до сьомого коліна перевірили. Провели п’ять співбесід . Взяли три підписки: нерозголошення, заборону виїду за кордон, і ще казна про що, навіть не пам’ятаю про що йшлося в третій. Наостанок начальник відділу вручив нове посвідчення зі словами: «Без потреби не тицяти, і наглядати за котом. В разі контактів третього роду, негайно доповісти».
• Це які контакти він мав на увазі?

Кротов почухав потилицю:

• Ну це ті самі, про які в рапорті настрочив наш особіст.
• Ви маєте на увазі, що кіт розмовляє?
• Ну а то. Вони ж особісту не повірили. Але вирішили перестрахуватись. Особіста в дурку запхали, а мене в НДІ перевели. Діяли з дальнім прицілом: - а раптом кіт прибулець. Тож і вирішили двох зайців вбити: і я в системі, і кіт під наглядом.

Струм на мить задумався, потім зиркнув на майора:

• Так воно ж при такій активності  колись та вилізе, - професор кивнув на сплячого.

Кротов зайшовся приглушеним смішком:

• Пане професор, життя це ж рулетка. Але чим далі я пізнаю нашого пухнастого друга, у мене відпадає страх за будь який розвиток подій. Куди нашій системі, проти його хитрощів. Викрутиться, хоч Папою Римським признач, на вівтарі доведе що він намісник Господа.

Тепер вже друзі гиготіли разом. Але тихцем. Витираючи сльозу від сміху, професор поцікавився:

• А що за історія з вашим особістом невдахою, що там за рапорт він настрочив?

Весело пирхнувши майор відмахнувся:

• Отак вам відразу  і виклади. Буде час, поновимо хронологію, і розкладемо все, як було в натурі.

Потираючи руки професор погодливо закивав:

• Згоден - згоден. Часу в круїзі у нас вдосталь, не будемо поспішати. Але прийде момент і я вам таки нагадаю. Але у мене на сьогодні останнє питання:  за цей час, доводилось хоч одного прибульця бачити?

Кротов на мить замислився, і хмикнув:

• Хм… Бачив - бачив… І не одного, а двох! Але не зелених. Сині вони були.
• О, навіть такі бувають. Ну – ну.. розкажіть, якщо це звичайно, не державна таємниця.

Кротов почухав підборіддя:

• Ну, не зовсім таємниця, бо випадок такого розголосу дістав, що виліз за межі нашої контори. А якщо по суті, то десь  через місяць, як я влаштувався  в НДІ, доставили нам двох суб’єктів.

Від цікавості  Струм нахилив голову, та вухом подався  до майора, а той продовжив:

• У нас на контролі, є одне підприємство. Філія заводу, власника цього теплоходу.  Секретна до конспірології. Я вам про неї розповім пізніше. Але наразі про прибульців.
• Так от. На тому  ящику, начальником служби режиму працює, такий собі Спиридонов.
• Доречі, у ваших відомствах пацієнт з таким прізвищем, не мелькав?

Струм заперечно покрутив головою:

• Ви краще не тягніть. Далі, що було? - Професор явно чекав сенсації.

Кротов продовжив:

• А ситуація, там виникла така. Охорона вночі спіймала двох доволі підозрілих суб’єктів. Звичайно тарілки літаючої там не було, зате котили вони по території, алюмінієвий бідон, повний спирту. Далі все, відбувалось по відомчій інструкції. Бідон вилучили, суб’єктів в ізолятор, а на ранок, про інцидент доповіли Спиридонову. Той влаштував допит. Синюшні підозрювані тільки мукали, говорити вони фізично не могли. Стан ще не дозволяв. Коли кинулись до бідона, а він майже порожній.
• Охоронці божились що спирт випарувався. Комірник, склад якого пограбували, бив себе в груди – «мамою рідною клянусь – сам перевіряв, сам пломбував!». Тоді, отой Спиридонов і прийняв рішення: - «Терміново доправити трійцю до нас», я маю на увазі наш НДІ.

Струм, відкинувся на спинку крісла:

• Ну, тут все ясно. Як божий день ясно! Спирт охоронці злили, а ваш Спиридонов повний дебіл!
• Пане професоре, стосовно дебіла не поспішайте. Не такий вже він і дебіл. Те що він на прибульцях поведений, то ще пів біди. Але на цьому підприємстві, така чортівня відбувається, що у наших, інститутських, глузд їде. Інша справа, що той Спиридонов цим і користується. Йому і не такі витівки, вдавались. Від його коників, показники секретності підприємства вверх лізуть, а його, від того, аж пре. Він навіть намагався директора підсидіти.

Кротов зиркнув на годинник:

• Може вже завтра, дорозповім? Час пізній, а день завтра.. ну ви ж самі розумієте?
• Є, ні - ні, вже почали, так  закінчуйте. Так що там ваше НДІ накопало?
• А те і накопали. Аналіз  залишків спирту звичайно нічого не дав. Синюшних «прибульців» допитував вже наш начальник охорони, ну той самий, що Харитона на роботу приймав.  Доречі, в минулому заслужений співробітник КДБ, фахівець по контактах з прибульцями. Коли трійця вже трохи очунялась, а він їм питання в лоб: -« Скільки  коштує півлітра Московської?» Ті майже хором: «Три шістдесят дві!» Він і руками розвів: - «Ну от вам і прибульці! Яка ж космічна приблуда, може таке знати?»
• Ну, і в результаті? - Струм запитливо дивився на Кротова.
• А в результаті. Наш НДІ дав письмову відповідь, але ухильну. Ну ви ж розумієте, нашим галочка, і їм хрестик за пильність. Ніхто нічого не втратив, а бідон спирту списали на усушку. «Прибульців» доправили в профільний диспансер.