САРДЕЛЬКИ,  ВАХТЕРИ,  ТА НАСТАНОВИ ПЕРЕД СНОМ

САРДЕЛЬКИ,  ВАХТЕРИ,  ТА НАСТАНОВИ ПЕРЕД СНОМ

Пообідні дебати на тему: «Легалізація мовних здібностей, і умови проживання котів в палацах древніх фараонів» плавно перейшла в дружній сеанс денного сну. Кіт як годиться, солодко дрімав в кріслі. Професор мирно попихкував накритою газетою. Кротов підхропував і, в дрімоті періодично відмахував надокучливу муху. Нарешті перевернувся на бік і, накрив голову подушкою.

Час вечері першим відчув Харитон. Відкривши очі, кіт ліниво потягнувся, зівонув на повну пащеку і озирнув  на компаньйонів. Струм вже прокинувся, і щось занотовував в щоденник. У Кротова подушка впала на підлогу, рука бевільно звісила з ліжка. Майор вже відверто хропів.

Харитон підскочив, підняв подушку і примостив її прямо на лице Кротову. Той затих, але вмить схопив підголовок і  запустив його в кота.

Ухилившись від прямого попадання, той вже зубоскалив:

• Пане майор, чого ви такий нервовий спросонку? Я ж вам лице від мух прикрив. 

Компанія оживилась, мужчини чепурились на вечерю, а кіт знову всівся в крісло і виголосив:

• Значить так панове! Я останній раз пропускаю вечерю в кают компанії. Або ви завтра вранці, мене достойно представляєте публіці, або я за себе не ручаюсь.

Кротов відірвався від умивання:

• Котику, це ви чого? Від нервів, чи з голоду?
• Нерви будуть вам, коли в кают – компанії, я нарешті по людськи пообідаю!

Струм відклав щоденник, і з приховано іронією  констатував :

• Так – так, маємо поведінку заклопотаного індивіда, в стані крайньої невизначеності.

Кіт спересердя махнув лапою:

• Ніж з вами отут панькатись, краще я би вахтером пішов! А то… «нерви», «індивід», «невизначеність»! 
• Це які такі ще вахтери? - насторожився Кротов, — він відняв рушник від обличчя, і підозріло втупився в кота.
• Ну які – які. Звичайні. Ті що у вашому НДІ на прохідній сидять.

Кротов підступився до Харитона:

• Ану розповідай! Все розповідай!
• А що розповідати, ви кожен день на роботі, при ділі, а я, що повинен робити? На балконі горобців ганяти?
• Ну-ну. Давай далі… давай по сутті. Що вже утнув? Був у нашому НДІ?
• Якщо вам так цікаво, то був. Прихопив свій голландський паспорт зі щепленнями, і відвідав вашу контору.

Ну, і який результат?

• Результат такий, що мене майже прийняли на роботу.
• А можна детальніше. До кого звертався, з ким говорив? – Кротов явно нервувався.
• Можна і детальніше. Прийшов на прохідну, там вахтер. Такий поважний, вгодований, в форменому кашкеті, і стекла окулярів товстелезні. Спитав перепустку. Я пояснив, що роботу шукаю.
• А він мені відразу: «А вахтером підеш? У нас якраз не комплект. Паспорт при собі?» Я йому паспорт на стійку: - хрясь! Той  в нього зиркнув, потім поверх окулярів на мене. Ясне діло, фото звірив. Потім кивнув значуще, і на телефон. Щось толкував з начальством, запевняв, що кандидат пристойний, і з виду непитущий. Це він про мене. Потім начальник сам вийшов. А от мені, він і не сподобався. По перше: від нього спиртом тхнуло, а погляд, наче тебе наскрізь через стіну бачить. Взяв мій паспорт, і почав ним водити.
• То собі під ніс, то на витягнуту руку. Потім мене розглядав, і так, ніби на мені візерунки  якісь. Далі тільки що й спитав: « А чому в паспорті, не по нашому написано?» А коли дізнався, що я родом із Голландії, і паспорт тамошній, почав як в’юн викручуватись. Мовляв у нас об’єкт режимний, треба співбесіду з особістом пройти. Ну і таке інше.
• Ага, так я й побіг на ту співбесіду. Знаю я тих особістів, в війську вже проходив. Забрав я свій паспорт, пообіцяв що подумаю, та гайда з вашого НДІ додому.
• Ну от і все. А тут ви пане майор явились, з вашою проблемою про путівками. Я і зважив,- в вахтери завжди встигну, а от кудись в круїз мотнутись,  це вже зовсім інша історія.

Втрутився Струм:

• Пане майор, у вас дійсно, - професор кивнув в сторону Харитона, - могли його оформити?

Кротов весело почухав  підборіддя:

• Ну, вам же відома специфіка нашої контори: - НЛО, прибульці, і ще різна хрінотінь. Дивись би і прийняли, навіть офіціально. Нічого виключати не можна. А щоб ви розуміли:  один на вахті короткозорий,  другий від нудьги, квасить безбожно.

Професор зробив круглі очі:

• І це у вас, режимний об’єкт?

Кротов махнув рукою:

• Я ж не відділ кадрів. Хоча і їх зрозуміти можна. Пенсіонерів з комітету теж кудись приткнути треба.

Харитон нетерпляче встряв:

• Хватить вам базікати, ідіть хутчіш на вечерю. І не забудьте знову  випросити для мене смажених курячих крилець. А на повний шлунок, вже  не по голоду, і потолкуємо як вам завтра  вести себе на публіці.

Десь за пів години, Кротов і Струм повернулись з якимось, підозріло худеньким пакетом. Харитон помітив це відразу. Тим паче, що і гінці поводились якось роблено.  Виклали харч на стіл, і відразу взялись за аби що. Тільки б в  очі не дивитись.

Тривожно роздираючи пакет, Харитон виявив рядком складені  рожеві сардельки.

Кіт здивовано зиркнув на Кротова:

• Це що?

Безтурботно посміхаючись, майор кивнув Струму:

• Вам вечеря сподобалась?

Той авторитетно закивав:

• А що, з макаронами досить смачно. Доречі, на десерт млинчики зі сметаною були.
• Пане професоре, бачу ваші  млинчики, вас геть заплутали. Я питаю: – де мої смажені крильця? – кіт явно нервувався.
• Ну не все ж коту масниця, - парирував Кротов, і додав, - що нам офіціантка дала, те ми і принесли. Твої любимі крильця закінчились.

Кіт невдоволено засопів:

• Краще б я вас нікуди не посилав. І що мені тепер робити з цими вашими сосисками?