ВІДПЛИТТЯ

ВІДПЛИТТЯ

Повернувшись з обіду, чоловіки застали Харитона  сплячим у кріслі догори черевом.

Тихцем прикривши двері, Кротов змовницьки приклав палець до вуст. Струм закивав та шепнув:

— Яка розкіш!

Кіт за мить сіпнув вухом і відкрив одне око. Потім друге. Позіхаючи на всю пащеку, Харитон ліниво потягнувся в кріслі із запитанням:

— Ну що, панове, чим вас годували і де мій обід?

Майор виставив на столик перед гурманом паперовий пакет і мінералку. Потім бадьоро відрапортував:

— Був борщ з пампушками та сметаною. На друге — смачні макарони по-флотськи та компот. Від першої страви ти відмовився, тож на друге, персонально для тебе, випросили в офіціантки смажені курячі крильця. З мінералки в буфеті тільки це, — Кротов кивнув на «Миргородську».

Цикнувши зубом, кіт розгорнув пакет, при цьому промовляючи:

— Так-так, подивимось, чи вміють вони крильця смажити. — У слові «крильця» він зробив довге «р», схоже на муркотіння, і ділово кивнув Кротову:

— Якщо ваша ласка, подайте з буфету тарілку і серветки. Виделка не потрібна. Цю страву треба брати лапами. І до речі, від «Миргородської» у мене гикавка.

Невдовзі каюту заповнило задоволене муркотіння та хрускіт курячих кісточок.

На завершення трапези кіт, не втримавшись, вилизав блюдо. Потім задоволено потерся лапами і вигукнув:

— Ну що я можу сказати: крильця були відмінні, хоча я віддаю перевагу курячому філе в сирному клярі. Смачно, але мало. До речі, панове, ви познайомились із шеф-кухарем?

Ігноруючи питання, Кротов енергійно повернувся до професора:

— Романе Ароновичу, проясніть, будь ласка: ненажерливість — це спадкове чи генетичне?

Струм, уже лежачи, читав газету. Він поверх окулярів зиркнув на кота:

— Ні-ні, Григорію Івановичу. Ні те, і ні друге. Це скоріш порушення харчової поведінки, що проявляється підвищеним апетитом. Хоча з медичної точки зору це психогенне порушення. В результаті ряду патологічних психічних станів відбувається порушення адекватної оцінки кількості з'їденої їжі. Також у деяких випадках дана поведінка є способом боротьби зі стресовими станами.

Харитон скочив з крісла та взявся в боки:

— А я вам про що? Попереду ціла подорож. Можуть трапитись найнесподіваніші ситуації, особливо з харчами. Мене це вкрай нервує! А ви навіть не спромоглися поцікавитись, хто заправляє на кухні! На вашому місці я би відразу встановив контакти з шеф-кухарем.

На промову борця за харч майор іронічно зауважив:

— Мало тобі було контактів з начпродом?

Струм зацікавлено озвався:

— Ану, ну, історію про начпрода я ще не чув.

Стримуючи посмішку, Кротов весело відмахнувся:

— Та що тут слухати. За часів служби Харитон наш втерся в довіру до начпрода частини прапорщика Плюща. Той зачасту був «під шафе». Будучи під градусом, його завжди вело на душевні розмови. А тут і явився наш базікало. Далі картину можете самі домалювати: «Кіт і прапор на продуктовому складі».

Стуливши губи в тонкій посмішці, Струм поверх окулярів зиркнув на кота та інтелігентно помугукуючи в ніс, обернувся до Кротова:     

— Гм... мугу... Ну і в результаті?..

— А що в результаті? Базікання кота прапор розцінив як Богом йому посланий дар розуміти мову тварин. І пішло-поїхало. Дружбанами стали — не розлий вода.

Струм весело почухав потилицю:

— Я так розумію, сага про військову дружбу у вас цим не закінчується?

Хитро посміхаючись, майор смикнув мочку власного вуха і весело зиркнув на кота:

— Там не сага. Там ціла повість, але з сумним кінцем.

Професор розгублено перевів погляд з майора на кота:

— То що, він так сумував за тим прапором?

— Не вгадали, Романе Ароновичу, якраз прапор сумував за котом. Я б сказав, був у розпачі. При розставанні пропонував мені навіть трофейний «Люгер», аби тільки кіт залишився у нього.

— Ви маєте на увазі револьвер?

Кротов ствердно покивав.

— І де він його доп'яв?

Майор гучно пирхнув:

— Пф! У того Плюща ще двоє братів. Один служить військовим архіваріусом у центральному архіві, другий — розпорядником у музеї Збройних сил.

Професор задумливо потер підборіддя:

— Цікава комбінація. Вельми цікава. Тепер походження «Люгера» ясне.

Кротов зробив зневажливий жест:

— Та що там револьвер, наш прапор на додачу навіть липову довідку з архіву гарантував. Нібито я служив на Півночі. Ви ж самі розумієте: оформлення пенсії, рік за два, вибір місця проживання, ну і таке інше.

Діалог чоловіків перервав кіт. Він замріяно розвалився в кріслі та з явною ностальгією протягнув:

— Ох і славні часи були. Сьомга, їж — не хочу, ікра червона, ікра чорна — і все ложкою. А від «Люгера» ви, пане майор, таки даремно відмовилися. Не револьвер, а легенда. Стосовно того прапора-хитруна, то при нагоді я б, звісно, від нього дременув, а в дім — річ корисна, до того ж антикварна.

У цей момент по репродуктору оголосили про відплиття.

Струм досадливо крутнув головою. Схоже, складські пригоди його зацікавили вельми і вельми. Він міцно склав долоні навхрест, підняв вказівний палець і багатозначно посварив майору:

— Надіюсь, складський клондайк у вас цим не закінчується?

Кротов весело зиркнув на Харитона, потім на візаві та щиро запевнив:

— Реготати будете ще не раз. Це я вам гарантую.