Розділ 27

І знову ми у відкритому космосі. Політ на Мотему тривав близько тридцяти годин. Але Радман запропонував вилітати за два дні до призначеної дати ради імператорів, щоб було достатньо часу на відпочинок після перельоту.

Ми летіли на кораблі трохи меншому за той, яким я прилетіла на Молімо. Окрім команди, з нашою родиною, на борт піднялися Деміос, Іларія, Даріяна, мої охоронці та радник Накієм, який тимчасово виконував обов’язки радника з міжпланетних відносин. Адже після смерті Тавріона поки було вирішено задіяти тих, хто є. Та вони і не заперечували, адже те що стало відомо після знахідок на кораблі зрадника, багатьох вибило з колії.

Фрай та Ілай залишилися у будинку. Лікарі настільки поринули у вивчення записів Ніксона, що їх з лабораторії не витягнеш і за вуха.

– Якби свої знання та матеріали Ніксон використовував у мирний цілях, то ми змогли допомогти тисячам людей - вигукнув від надлишку емоцій Ілай, під час чергової доповіді - А так, лише заплямував свій геніальний розум і добре ім’я. І заради чого? На що витрачав свій потенціал?

Тому лікарі поринули у вивчення інформації та пообіцяли, що після нашого повернення з Мотеми, запропонують нам вибір варіанти вирішення проблеми Райана. Якби ж хто знав, як я чекаю на ці варіанти! а більш за все бажаю, щоб вони були прийнятні не лише для нас, а у першу чергу і для Райана.

Ще на початку польоту Рейган спитав у Іларії та Деміоса дозволу, щоб показати Даріяні капітанський місток. Тож, після отримання дозволу, ми їх не бачили майже увесь політ. Лише під час споживання їжі Даріяна ділилася своїми емоціями, а ми лише тихенько сміялися з неї. Рейган же не зводив з дівчини захопленого погляду і говорив, що у неї талант до пілотування.

За годину до прильоту Ріддар увійшов в загальну каюту і покликав нас усіх на командний місток. Там перед нами відкрилася неймовірна картина: яскраво зелена планета посеред космосу. По мірі наближення до неї, можна було бачити, що вона має нерівномірне забарвлення. Десь воно було темніше, а десь можна було побачити аквамаринові відтінки. Як розповів нам радник Деміос, що таке забарвлення мають води річок, озері та морів, які вкривали Мотему на вісімдесят відсотків. А суша планети представляє собою безліч маленьких островів, які входять в підпорядкування двадцяти великих. На найбільшому з них розміщений палац імператора планети та резиденції шести радників, що займаються питаннями відносин з іншими планетами. На основному острові, також знаходиться парламентський комплекс, де щомісяця збираються голови усіх двадцяти островів для вирішення питання внутрішнього устрою планети.

Біля палацу нас зустрічав сам імператор Бастіан, у супроводі п’яти своїх радників. Після усіх протокольних привітань, він в першу чергу обійняв мене і сказав, що всі його радники просто мріють почути мої думки про вирішення їх проблем.

– До речі Ви з усіх планет перші прилетіли - сказав імператор, супроводжуючи нас у палац - тож у нас буде час поспілкуватися в неформальній обстановці. Радмане дозвольте, я запропоную Вам, замість палацу, оселитися на території комплексу де мешкають радники.? Я просто помітив, що Ріанна не дуже полюбляє нескінченні коридори палацу. А там будиночки окремо один від одного, тож гадаю вам буде комфортно. 

– Усе то ти помічаєш, Бастіане - промовив Радман, та уважно поглянувши на мене, промовив - добре, якщо я не помиляюся у вас, якраз цвітіння садів магнолій?

– Так, а комплекс розташований, якраз серед саду - посміхаючись сказав імператор Мотеми - і це ще один додатковий аргумент аби оселитися у комплексі.

Що я можу сказати? Це дійсно неймовірне видовище. Ми проходили по алеї, по обидві сторони, якої квітли магнолії зеленкуватих відтінків. Широка алея привела нас на площу, від, якої у різні сторони розходилися алейки трохи вужчі ніж центральна. Та кожна з них відмежовувала собою дерева магнолії іншого відтінку. Вони були різноманітних відтінків від кремово-білих та зеленуватих до темно-бузкових. Від захоплення я не могла вимовити і слова. Я лише, немов статуя, стояла серед цього різноманіття. А за моєю спиною стояв Ріддар, що ніжно обіймав мене за плечі.

– Це просто неймовірне видовище - нарешті промовила я - у нас на Землі, я звісно зустрічала дерева магнолій, і вони мені завжди здавалися наче з іншої планети. Але у такій кількості, я їх вперше бачу.

– Я знав, що тобі сподобається - сміючись промовив Бастіан - так, добре давайте зараз ви пройдете у будинки, які для вас приготували. А скажімо, десь через годину приходьте сюди, на площу. Тут ми накриємо вечерю і вже спокійно будемо насолоджуватися садами та їжею.

Нас з Ріддаром розмістили в окремому будиночку. Радман, Рейган та Райан оселилися у сусідньому. А Деміос разом з донькою та онукою пішов у свій, що, як виявилося розташовувався на цій же території.

Коли ж ми через годину повернулися на площу, там вже був накритий великий стіл з всілякими наїдками та напоями. А також вже зібралися інші жителі комплексу. Обличчя деяких чоловіків здавалися мені знайомими. Можливо, це радники, які були на нашому ритуалі. А ще, майже біля половини присутніх чоловіків, стояла жінка.

– Мотемійки, що вже відчули імпринтинг можуть вільно спілкуватися з іншими чоловіками. Звісно у межах дозволеного. А також, на подібних заходах можуть бути присутні ті жінки, яким виповнилося більше двадцяти п’яти років, а імпринтинг так і не відбувся - пошепки поясним мені Ріддар, коли побачив мій здивований погляд.