Розділ 25

Останній день перед ритуалом об’єднання енергій ми повністю присвятили гардеробу для Іларії та Даріяни. Спочатку обирали повсякденне вбрання та усілякі жіночі штучки та дрібнички. Але коли я запитала, щодо вбрання у якому дівчата підуть на бал, то виявилося що вони не мають там бути, оскільки не представники моєї родини. Як виявилося, на бал допускаються інші раси, лише у разі змішаних союзів.

Почувши про те, що вони не можуть бути присутні на святі, вирішила дещо з'ясувати у того, хто напевно може вирішити такого роду питання. Сказала дівчатам, що скоро повернуся, пішла у нашу з Райаном кімнатку. Пам'ятаючи про те, що можу розмовляти з Радманом подумки, вирішила звернутися безпосередньо до нього, не підключати до цього Райана.

– Радмане, якщо не дуже зайнятий, то приділи мені будь ласка декілька хвилин свого часу - звернулася я подумки до імператора.

А через кілька секунд посеред кімнати вже стояли стурбовані брати Ралсін повним складом. Ріддар у два кроки опинився біля мене та оглядаючи з усіх сторін запитав:

– Дівчинка моя, що трапилося?

– Ну, ви даєте! - сміючись промовила я - усе добре. У мене просто з'явилося питання щодо балу. Я просто хотіла запитати у Радмана. Та не думала, що ви усі з’явитись. В принципі Радман теж міг лише подумки відповісти.

– Вибач, за таку реакцію - тихо промовив імператор, схиляючи голову - але тепер, постійно здається, що тобі щось загрожує. Не можу себе пробачити за…

Та я не дала йому завершити сказане, виплуталася з обіймів Ріддара та швидко підійшовши до Радмана, просто взяла обидві його долоні в свої, та дивлячись йому в очі, сказала:

– Тихо. Не треба. Не схиляй голову перед минулим, бо тоді не побачиш майбутнього. Скажу тобі і всім вам, те що вже сказала Іларії: ви не винні в божевіллі іншого. Не ви завдавали болю, тож не вам за нього і вибачатися. Для людини, що має мету, яку він виношував десятиліття, рідко коли існують заборони та кордони. Тож зараз ви забудете те, що сталося. Хоча б варто спробувати. Заради нас та нашого спільного майбутнього! Чи ви визнаєте, що він отримав перемогу? Чи згодні ви з тим, що він завжди буде стояти серед нас нагадуванням про те, що сталося? Я особисто не хочу витрачати своє життя на спомини про нього. Його немає! І більше ніколи не буде у нашому житті.

– Дякую - промовив він, обіймаючи мене за плечі. Я відчула, як Ріддар та Рейган, теж підійшли та обійняли нас.

– Так, про що ти хотіла спитати? - запитав Рейган кілька хвилин потому.

– Іларія та Сафіта сказали, що не можуть бути присутні на нашому святі, оскільки у нас не змішаний союз. Чи можна використати те, що я проста людина з іншого світу і назвати наш союз змішаним? - тихо розповіла суть проблеми - У нас прийнято на весілля запрошувати найрідніших та близьких людей. Усі, хто проживають у цьому домі, важливі для мене люди. Тому я би хотіла щоб завтра вони були поряд. А ще наречену до вівтаря веде батько чи брат…

Від спогадів про сім’ю, на очі набігли сльози, адже завтра найважливіший день в моєму житті. Про нього так мріяли і батьки, і бабуся. Як не намагалася, та все ж таки розплакалась, стоячи посеред кімнати в колі трьох чоловіків, які відтепер будуть моєю сім’єю, захистом та опорою. Вони стояли тихо та не заважали мені. Лише Ріддар, що обіймав мене за талію, розвернув мене обличчям до себе, заспокоював погладжуючи по спині.

– Ані, - почав говорити Радман - Так, звісно ти можеш зробити усе так, як тобі хочеться. Ти завжди бачиш ситуацію з іншого ракурсу. Мені подобається, ця ідея з друзями. А щодо батька чи брата… Можна попросити когось з моїх радників. Адже ми усі маємо стояти у колі. До речі, Бастіан теж може виконати цю роль.

– А можна я попрошу Деміоса? Він мені нагадує мою бабусю, такий же мудрий та стриманий - трохи заспокоївшись запитала я все ще стоячи в обіймах Ріддара, але дивлячись на братів - До речі я запропонувала йому, разом з дівчатами залишитися жити у цьому будинку і вони погодилися.

– Справді? - з надією у погляді запитав Рейган, і відразу знітився.

– Рейган, не варто соромитися - промовила я, торкаючись його руки - це справді чудова новина. До того ж вам двом необхідно знайомитися один з одним. Тож так навіть буде зручно: не нав'язливо, та все ж таки більше шансів швидше знайти спільну мову, перебуваючи під одним дахом Можливо, не відразу усе буде виходити. Та на все треба час, і Даріяні він необхідний, як нікому. Ти маєш бути терплячим та показати, що не всі чоловіки такі, яким був її батько.

– Дякую, що дозволяєш бути поруч з нею - спокійно відповів він, хоча його очі відображали цілу гаму різноманітних емоцій.

Трохи, ще поговоривши та уточнюючи деякі деталі, хлопці повернулися до палацу, я ж до своїх дівчат. Вони сиділи розгублені та засмучені адже вирішили, що я пішла через образу на них. Та коли я коротко переповіла, де була та про, що говорила я чоловіками, вони довго сиділи і з широко відкритими очима дивилися на мене. А через кілька хвилин трохи відійшовши від шоку, почали запитувати які кольори вони мають обрати для своїх суконь. Так, щоб мені сподобалося, адже я господиня свята. І до того ж додали, що жінки одного дому повинні бути одягнені у одній кольоровій гамі.

Та мені здається, що кожна жінка хоче бути єдиною та унікальною, тож я не стала прив’язуватися до одного кольору. Сказала, що вони мають обрати ті кольори, що їм до душі, просто до сукні кожної додамо золотаві елементи. Дівчатам ідея дуже сподобалась.