Розділ 23

За кілька днів стан хлопців помітно покращився. Ми намагалися проводити якомога більше часу усі разом. Сніданки, обіди та вечері проходили вдома. Працювали хлопці в домашньому кабінеті Ріддара. Фрай вже дозволив нам усім перебратися у свої кімнати.

Стан же Іларії та Даріяни покращувався занадто повільно. Хоч вони вже дихали самостійно та загроза їхнім життям безсумнівно минула, але дівчата все ще перебували в комі.

Коли я вперше переступила поріг виходячи з лабораторії Фрая, відразу ж була захоплена в обійми своїх охоронців. Та у наступну ж секунду мене вже відпустили і відступили на крок назад опускаючи голови.

– Вибачте ена Ріанно, за порушення протоколу – тихо промовив Міхель - ми просто дуже переживали за Вас. І вибачте, за те що не передбачили такого розвитку подій.

– Усе гаразд хлопці, я теж рада Вас бачити - посміхаючись відповіла я - А стосовно того, що відбулося… Тут усе просто: ви і не могли усе передбачити, адже ніхто не підозрював про те, що радник Тавріон може бути ворогом. Просто на майбутнє буде нас усім наука. Адже підступність та підлість не має сімейних цінностей, та й взагалі нічого святого.

– Ані, ми не хотіли турбувати тебе завчасно, але нам вдалося знайти батька Іларії. Вони сьогодні прибувають разом з імператором Мотеми - сказав за сніданком Радман - тож, якщо не заперечуєш, то обід пройде вже у палаці.

– Це дійсно гарні новини. І добре, що відразу нічого не сказали, а то я би не собі, ні вам спокою не дала – жартома відповіла я, побачивши винуватий погляд Радмана – А щодо обіду, то звичайно, без проблем. А чим Ви обґрунтували йому необхідність польоту?

– Тим, що він був радником при батькові нинішнього імператора, який передав владу сину. Деякі закони та торговельні договори укладені між нашими планетами розроблялися саме Деміосом та його командою. Тож зараз послалися на те, що хочуть під час цього неофіційного візиту розібрати декілька спірних моментів, щоб потім на раді імперій усе пройшло так як треба.

– Добре, тоді ви зараз в палац? - запитала я, а отримавши підтвердження, сказала - тоді ми з Райаном та охоронцями прибудемо десь за годину до обіду. Тоді встигнемо?

– Так, звісно - відповів Ріддар - Ріанна, скажи а ти вже думала, як повідомити Деміосу про доньку та онуку?

– Думала, та як показує практика підготовлений сценарій завжди може піти не за планом. Тож буду орієнтуватися за обставинами. Але Радман я з тобою буду на зв’язку, добре?

– Звісно, якщо тобі так зручно - стримуючи усмішку відповів імператор - До речі, давно хотів запитати, як тобі вдається розмовляти зі мною подумки?

– В сенсі? Ти ж, та й Райан якось спілкуєтеся? - не розуміючи запитала я - Напевно і я так...

– Ну, Райан наслідував, як ти кажеш “імператорський ген”. А інші можуть мені відповісти, «якщо» і «коли» я дозволяю - пояснив Радман.

– Я не знаю… - розгублено відповіла я - просто почала спілкуватися з Райаном. Та й тобі вперше просто відповіла. Спеціального нічого не робила. Це погано?

– Ні, просто незвично, що є людина якій не потрібно надавати спеціального дозволу. У нас такий зв’язок був лише з батьком. Тепер з сином та тобою.

– Може все ж таки усі разом полетимо? - запитав обіймаючи мене Ріддар, стоячи вже біла химери - Так я менше буду хвилюватися…

– Рід, все буде гаразд. Не варто тепер бачити загрозу на кожному кроці - посміхнувшись відповіла я - До того ж у Райана в одинадцять візит до лікарів. Ми будемо вчасно.

Як і було обумовлено, о першій годині дня ми чекали в малому посадковому залі на прибуття імператора Мотеми та батька Іларії. І вже за кілька хвилин, почувся сигнал, що сповіщав про розкриття частин стелі. А вже за мить на деякій відстані від нас, майже безшумно, опустилася чорна блискуча п'ятимісна химера. Першими з неї вийшли два охоронці, а за ними зіскочив доволі молодий та високий чоловік. Він повернувся до химери і притримуючи за руку, допоміг вийти худорлявому сивому чоловіку. На перший погляд йому можна було дати років сімдесят. Він йшов трохи накульгуючи та спираючись на різьблену тростину. Здавалося, ніби він несе на своїх плечах непомірний тягар прожитих років. За кілька метрів від нас, обидва чоловіки зупинилися і привіталися:

– Мирного космосу та достатку енергії Вам та вашій родині ваше Високосте імператор Радман Ралсін - промовив молодий чоловік, схиляючи голову та прикладаючи кулак до свого серця.

– Мирного космосу та золотого світіння Вам та вашому роду ваше Високосте імператор Бастіан Онікус - відповів Радман, повторюючи жести гостя.

А потім вони вже, як добрі друзі обійнялися та імператор Бастіан представив другого гостя:

– Дозвольте представити вам радника Деміоса Арістон.

Радник промовив: «Достатку енергії» та вклонився, прикладаючи руку до серця.

– Дозвольте вам представити нашу Даруючу життя Ріанну Амірані.

– Золотого світіння - промовила я і вклонилася прикладаючи руку до серця.

Обидва гостя зацікавлено дивилися на мене. Радник Деміос, примружуючись ніби від яскравого сонця. А потім зробився серйозним та ледь помітно кивнув, наче погоджуючись з чимось. Імператор Бастіан ж, хоч і намагався стримуватися, та все ж оглянув мене з ніг до голови. Наче я експонат у музеї.