Розділ 19

Наступного дня ми з Райаном присвятили, майже весь свій час, прискіпливому огляду будинку. Звісно ж, з нами поруч завжди були наші охоронці Нікос та Міхель. Та вони нам не заважали, лиш іноді з подивом поглядали на наші переміщення. Ми віднайшли собі затишне місце на четвертому поверсі, та домовилися, що будемо тут проводити час лише удвох. Тож хлопці допомогли нам облаштувати, щось на кшталт навчального класу. Кімната вийшла затишна та світла, так що тут буде зручно читати, малювати. щось вивчати або ж просто посидіти у тиші.

Пообідали ми вчотирьох, хоча мені знадобилося багато сил, щоб вмовити охоронців їсти разом зі мною та Райаном. Я вмовляла, мабуть, їх хвилин п’ять. Але після їх фрази “Не належить за протоколом” та моєї відповіді про те, що це мій будинок і я встановлюю в ньому правила, вони все ж таки здалися. Спочатку нерішуче, а потім розслабилися і все пішло, як маслом змазане.

Брати Ралсін, сьогоднішній день присвятили збиранню своїх речей, організації доставки їх у наш будинок. А також, у палаці мала відбуватися якась важлива нарада, тож їх ми очікували десь ближче до ночі.

Через кілька годин по вечері, я намагалася вмовити Райана, який куняв на стільці поруч, піднятися у спальню лягати спати. Але хлопчик вперто мав намір дочекатися батька. І коли я в черговий раз це запропонувала, він сказав:

– Якщо я його не дочекаюсь, то він знову буде спати один. Ти знаєш, як сумно засинати одному? У тебе є дядько Рід. А у тата є я.

– А як же дядько Рейган? - обережно запитала я.

– У нього є усі ми - впевнено та серйозно промовив він - Іноді ми будемо брати його до себе, а так він може спати один.

Останні слова він промовляв вже майже засинаючи. Тож я все запропонувала компроміс: ми переміщуємося у вітальню на диванчик і там вже всіх чекаємо. Розмістившись на дивані, я поклала його голову собі на коліна, і пообіцяла, що розбуджу коли усі повернуться. Охоронцям теж запропонувала піти відпочити. Та вони не сперечаючись, а одразу посміхаючись спитали: Компроміс? Ми присядемо на диван, тут у вітальні. Та разом дочекаємося усіх. Я лише кивнула погоджуючись. Мабуть, я сама задрімала, оскільки Міхель обережно торкнувся плеча та тихенько проговорив:

– Ена Ріанно, прокидайтеся. Їх Високості вже повернулися.

– Дякую - проговорила я, і лише встигла пригладити волосся, як у вітальню увійшли брати Ралсін, Фрай, Сеймс та тендітна темношкіра дівчина. На вигляд їй було років двадцять. Вона мала русяве курчаве волосся і неймовірні сині очі. Опустивши голову, жінка стояла трохи позаду кухаря, притискаючи долоні до живота.

– Добрий вечір. Ми Вас вже зачекалися. Радман, Райан не хотів підніматися в кімнату без тебе. Ледь вмовила його хоча б лягти тут - пошепки проговорила я.

– Дякую, зараз його віднесу - також тихо відповів він, присідаючи на краєчок дивана біля сина.

– Вечеряти будете? - запитала я, та побачивши, як зніяковіла дівчина похитала головою, уважно поглянула на неї та додала - Ви не повинні ніяковіти. Тепер Ви мешканці цього будинку, тож можете почувати себе вільно. До того ж…Сеймс як дружину звати?

– Сафіта, ена - чемно відповів кухар ледь помітно вклоняючись.

– Добре. Сафіта мене звати Ріанна, можна просто Ані - посміхаючись промовила я, але побачивши її зляканий погляд, швидко додала - в цьому будинку можна просто Ані та на «ти». А зараз Сеймс погодуй дружину. Їй зараз необхідно їсти за двох.

На мої останні слова на мене з подивом дивилися усі чоловіки, а Сафіта знов доторкнувшись до живота, посміхнулася та легенько кивнула. Сеймс з деяким невір’ям подивися на дружину, а потім серйозно перевів погляд на мене і впевнено запитав:

– Де харчоблок?

– Нікос, ви зможете показати? - брати у відповідь лише кивнули, та нерозуміюче на мене подивилися. Тож я вже запитала у дівчина:

– Я можу, це озвучити? - запитала я жінку, на що вона знову кивнула - У Сафіти буде дитина, тож усі ми і ви хлопці уважно та обережно поводимося, та допомагаємо за потреби. Фрай, ти зможеш спостерігати за перебігом вагітності?

– Так, звісно. У мене є необхідний досвід - серйозно відповів лікар.

– Добре тоді, зараз вечеряйте. А потіма Нікос з Міхелем покажуть Вам кімнати. Обираєте ті, що Вам сподобаються, навіть якщо вони не підряд. До того ж Сафіта ви обирайте ті де обов’язково є ванна та прилегла кімната. Щоб в подальшому можна було облаштувати там дитячу. Ну, ми потім усе з тобою розглянемо. А зараз я, з вашого дозволу піду відпочивати. Надобраніч.

– До ранку - усі разом відповіли присутні.

Ледве переступивши поріг Ріддар підхопив мене на руки і притис до грудей.

– Я ледве витримав цілий день без тебе - прошепотів він мені в волосся - Ще ця рада імперій. Вся підготовка займає дуже багато часу. Вона відбудеться на Мотемі через місяць, та треба встигнути переглянути наші угоди та внести або зміни, або підготувати нові. І увесь цей період бачити тебе я зможу лише зранку або ж пізно ввечері.

– Ага, а ще вночі ти поряд - проговорила я, сміючись – тож, гадаю якось протримаєшся!

– Тобто вночі? - запитав він трохи відсторонюючись - але ж в будинку є інші. Не з сім'ї.

– І що? - не розуміючи спитала.