Розділ 16

Крізь сон відчула, як з мене стягують теплу ковдру і легенько дмухають на обличчя та шию. Відкривши одне око, побачила усміхненого Ріддара, який лежав поруч та вже був повністю одягнений і зібраний.

– Командоре, якщо будеш заважати мені спати - буркнула я, натягуючи ковдру на голову - будеш спати окремо!

– І тобі доброго ранку, моя кохана наречена - тихо сміючись відповів він, і потягнув ковдру на себе.

– Ну, і чого тобі не спиться мій нестерпний командоре? - розтуляючи очі, сонно запитала я.

– Нас чекають через пів години. В кабінеті Радмана, пам’ятаєш? - промовив він - До сніданку необхідно зустрітися з другим твоїм охоронцем. Тож підйом!

– Ти не можеш мною командувати - знов буркнула я.

– Я це вже десь чув - посміхаючись відповів він.

– І ти нестерпний - додала я.

– І це я теж чув - відповів він, і хитро додав - А ще ти хотіла сказати, що я твій коханий командор.

– Так, і мій коханий… - підтакнула я і запнулась на половині фрази, а потім сама розсміялася - Ні, все ж більше нестерпний!

І поки я вибиралася із-під ковдри і прямувала до ванної, Ріддар не припиняв сміятися.

– Смійся, смійся. Як кажуть у нас в народі: "Зі сміху люди бувають" - в черговий раз буркнула я, та й глянула на себе в дзеркало - Господи, і оце я таке чудовисько на очі людям потрапила!

– Дуже навіть маленьке та гарненьке чудовисько. А найголовніше моє! - промовив Ріддар, який несподівано опинився за спиною і обійняв мене за талію.

– Ти, що геть здурів - зніяковіло промовила я і набувши грізного виду додала - Геть звідси, красунчику! Міг би хоч вдати, що ти ще спиш, а я б тим часом привела себе у порядок! А то ти диви, стоїть тут шкіриться на усі тридцять два зуби, увесь такий гарненький, чистенький, вмитий і зачесаний!

– Ну, так це ж не тебе обирають у чоловіки - серйозно відповів він, хоча в очах все ще іскрився сміх – Адже конкуренція всюди! Я маю бути напоготові!

– Рід, ти сьогодні з розуму мене зведеш своїми жартами! - засміялася я - Все йди вже. Киш кажу тобі!

– Добре, добре! - проговорив Ріддар, неохоче розмикаючи обійми - я халат тобі заніс, а то потім будеш шукати в чому вийти.

Він поцілував мене в скроню і вийшов з ванної.

– Дякую - викрикнула я, посміхаючись наче божевільна. Все ж таки мені пощастило зустріти в новому світі такого чоловіка.

Не дивлячись на наші жарти та підколювання один одного, в кабінеті імператора ми з'явилися вчасно і в повному бойовому, як то кажуть.

Ще з порогу помітила, що Радман сьогодні виглядає по іншому. Замість звичного абсолютно чорного вбрання, на ньому були темно сині брюки і біла сорочка. Та крім змін у вбранні, змінився його погляд. Він начебто став теплішим, і не дивлячись на серйозний вираз обличчя, його очі посміхалися.

– Доброго ранку усім - посміхаючись промовила я, займаючи місце біля Райана, який розмістився на невеликому диванчику. Ріддар лише весело хмикнув, і зайняв найближче до нас крісло.

– Як спалося Райан? - запитала я хлопчика, поправляючи комірець на його сорочці, яка до речі, сьогодні теж була біла.

– Добре - тихо відповів він, та пошепки додав - я сьогодні спав в татовій кімнаті. І ми читали разом твою книжку про тварин.

– Ну, це ви добре придумали, молодці - відповіла я, обійнявши його за плечі. Хлопчик вже звично притулився до мене і взяв в долоні мою другу руку - А Рейган, що ще спить?

– Ні, він вже тут - відповів сам чоловік заходячи в кабінет, на ходу застібаючи сорочку - я встиг.

– Це точно, за секунду до - посміхнувся краєчком губ імператор і перевів погляд на двері.

Через кілька секунд в них коротко постукали і на порозі з'явився Нікос.

– Дозвольте, ваша Високосте?

– Так, проходьте - стримано відповів Радман.

Разом з охоронцем в кабінет пройшов та встав поряд з ним ідентичний хлопець.

– ваша Високосте, дозвольте представити Вам свого брата Міхеля - промовив Нікос, дивлячись на мене.

– Що ж, несподівано - уважно розглядаючи їх промовив імператор - Ваші здібності і навички ми перевіримо пізніше. Зараз Ви обидва, маєте підписати заяву про нерозголошення, а потім Вас введуть у курс справ. Після цього Ви приступаєте до своїх обов'язків, або ж у разі відмови, до самого балу обрання ени Ріанни, будете перебувати в окремих кімнатах під охороною.

Я здивовано глянула на імператора, розумію, звичайно, усю серйозність ситуації, але замикати людей у разі відмови? Мені здається це вже занадто!

– Ми готові ваша Високосте - сказав Нікос, знову дивлячись на мене. І цим, здається дратував Ріддара, який не зводив з хлопця похмурого погляду.

Поки охоронці були зайняті ознайомленням та підписанням заяви, я нахилилась до Ріддара і шепнула на вухо:

– Припини його свердлити поглядом! Він лише дивиться.

– Угум, на тебе - буркнув Ріддар.