Розділ 14

– І коли Ваше Високосте, Ви запланували провести бал обрання для ени Ріанни? - запитав радник Тавріон, коли усі перейшли до чаювання.

Від такого питання я аж перестала дихати.

– Як добре, що я не пила у цей момент чай - подумала я – І чого не сидиться спокійно?

Чомусь у мене не було сумнівів, щодо обіцянки імператора стосовно того, мені нададуть час на роздуми. Та, у той же час, було відчуття, що радник провокує. І провокує саме мене. Ніби він намагається отримати відповіді одразу на усі питання, що його турбують: Хто я? Навіщо тут? Чим дихаю? Які межі для мене встановив імператор?

– Я вважаю, що ені Ріанні потрібен час для того, щоб звикнути з новою для неї реальністю. Для початку, їй необхідно ознайомитися з нашими законами, звичаями та традиціями - пояснив імператор - А як ви розумієте, це станеться не за один день. Тож, щодо дати балу обрання, то її поки ми не визначали. До того ж, Ена Ріанна має облаштуватися, обрати будинок, оформити свій офіційний статус та отримати усі потрібні документи.

– Добре, тоді необхідно, мабуть, підібрати для неї педагогів - промовив радник – тож я з радістю цим займуся!

Цей чоловік мене неймовірно дратував. Я навіть не могла пояснити чому. Просто було бажання не перетинатися із ним. Ні при яких обставинах.

– Вибачте, що перериваю вашу суто чоловічу розмову - сказала я, намагаючись усім своїм виглядом показати, що абсолютно спокійна – Я, звісно, ціную Ваше бажання організувати має навчання. І мені це лестить, в певній мірі. Та все ж, мені зручніше буде вивчити усе самостійно. Та обіцяю: якщо у мене виникнуть додаткові питання, то я обов'язково запитаю. До того ж, для мене саме така форма навчання звична.

– Там, звідки Ви родом, прийнято самостійно навчатися? - запитав один з радників. Шануар, якщо я правильно запам'ятала його ім'я.

– Ні. Просто, у нас існують очна, заочна та дистанційна форми навчання. Очна - передбачає навчання в навчальному закладі за безпосередньої участі вчителя чи наставника. Заочна та дистанційна форми надають можливості вивчати інформацію самостійно та час-від-часу здавати заліки чи іспити. Саме останні дві форми обирають, ті хто не має можливості залишити роботу або ж сім'ю на тривалий термін.

– Тобто? А як можна працювати не вивчившись попередньо? - запитав він здивовано.

– Як я вже сказала не кожен має однакові можливості. Для багатьох людей, окрім прагнення отримати професію, актуальним залишається питання виживання. Вони мають самі забезпечити умови існування, як для себе, так і для осіб, які перебувають під їх опікою. До того ж, зазвичай за навчання необхідно заплатити. І оскільки не всі мають заможних родичів або покровителів, то люди змушені працювати там, де необхідно мати мінімальні знання та вимагається спеціальна освіта. Це надає хоч якийсь шанс зібрати кошти на навчання за бажаною спеціальністю. В подальшому здобуття професії надасть можливість отримати більш гідну та оплачувану роботу. Що безумовно покращить життя самої людини та її сім’ї.

Деякий час присутні мовчали та, здавалося розмірковують над отриманою інформацією.

Я ж відчула неймовірну втому і бажання піти.

– Якщо дозволите, Ваше Високосте, то я би повернулася до своєї кімнати - звернулася до Радмана - Переліт та нові враження та емоції, вплинули на мене більше ніж я очікувала.

– Так, звичайно! - стурбовано промовив він, уважно дивлячись на мене - мабуть, усім необхідно відпочити. Тож, Рейгане та Ріддара сьогодні для вас вихідний, а завтра зранку чекаю у себе в кабінеті.

Після слів імператора, я взяла за руку Райана, і ми у супроводі усе того ж охоронця повернулися до кімнати. Увесь шлях брати Ралсін слідували за нами, а дійшовши до моєї кімнати розійшлися по кімнатам, домовившись зустрітися за вечерею.

Я ж вирішила дійсно відпочити ті кілька годин до вечері, тож переодяглась та вмостилася під ковдрою. І чесно намагалася змусити себе заснути. Та врешті решт зрозуміла, що спати одній було некомфортно. Так, саме некомфортно. Саме це слово найбільш чітко описувало мій стан. Коли ніби то усе так як треба: і постіль м'яка, і подушки зручні, і усе ліжко у твоєму повному розпорядженні. Та й не звикати мені до самотніх ночей. Але усе це вже стало не потрібним, якщо є ті без кого, навіть усі зручності світу тобі некомфортні…

Сну не було, тож вирішила дарма не витрачати час та почитати. Згадала, що в гостинній, у шафі бачила книжки. Тож одягнувши поверх спального костюму коротенький халат, попрямувала досліджувати міні бібліотеку.

Та вийшовши з кімнати розгубилася, виявивши в гостинній сторонніх. В одному з крісел сидів радник Тавріон з келихом в руці. Він не соромлячись оглянув мене з ніг до голови, а потім зупинив свій погляд на моїх відкритих ногах. Та це й не дивно, адже халат був довший від шортів, лише на пару сантиметрів, тож мої ноги починаючи від середини стегна, були доступні для огляду.

– Не погано - промовив він, все ще не відводячи погляду від моїх ніг.

– Вибачте, що змушена відривати Вас від споглядання моїх ніг - я намагалася говорити спокійно та відчувала, що надовго мене не вистачить - Та все ж не могли б Ви, по-перше дивитися мені в очі, а по-друге пояснити, що Ви робите в моїй гостинній.

– Вибачаю. Це по-перше - нагло відповів він все ж переводячи погляд - А по-друге, чому це я маю пояснювати причини перебування в кімнатах імператорського палацу?