Розділ 13

Рівно о десятій, як і було заплановано, ми спускалися трапом. Я міцно тримала за руку Райана, а по обидві сторони від нас слідували Рейган та Ріддар. На кілька кроків позаду прямували Фрай, Несн та Сеймс. Інші члени команди повинні були закінчити справи та організувати доставку наших речей, і по мірі завершення справ кожен з них направиться за місцем проживання. До наступного вильоту.

Усе це мені пояснив Ріддар напередодні, як і те що вони з братом, не будуть публічно тримати мене за руку, аби не провокувати непотрібні питання та надати мені необхідний час. А ось Райана, навпаки, попросили узяти за руку, таким чином вказати, що я беру за нього відповідальність. Це допоможе, у разі якщо я все ж захочу потім отримати над ним опіку. Та й цей жест дасть зрозуміти, що перед ними не звичайна людина, а статусна.

Та я і не мала наміру сперечатися. Хоча вже зрозуміла, що моя імпульсивна заява, щодо повної опіки над Райаном, з кожним днем вона стає все менш актуальною. Я з кожним днем все більше пізнаю братів і розумію, що кожен із них дійсно любить хлопчика і не завдасть йому шкоди. Та все ж, я йшла міцно тримаючи за руку хлопчика, тому що так відчувала себе впевненіше.

На нас чекали. Перед стоянкою для літальних апаратів, стояв сам імператор Радман. А поряд з ним, оточуючи його півколом, ще близько двох десятків чоловіків. Судячи по їхньому вбранні, більшість з них були воїнами. Я гадаю це охорона. Усі, крім імператора та одного чоловіка, схилили голови та приклали руку до грудей.

Поки я роздивлялася усе навкруги, намагаючись при цьому не дуже вертіти головою, ми зупинилася за кілька метрів від зустрічаючих.

– Раді вітати Вас ена на нашій планеті - роблячи крок вперед, проговорив чоловік, який стояв поряд з імператором - Сподіваємося наша планета стане Вашим домом.

Дивлячись на нього, відчула нещирість в його словах. Звісно він не має мене обожнювати, та це звучало майже, як “Нащо ти приперлась?”

– Дозвольте представитися - продовжив він, протягуючи мені руку - Тавріон Темперенс, радник Його Високості та за сумісництвом брат для їх матері.

– Дивний вираз “Брат для їх матері” – подумала я – Потім обов’язково треба запитати у хлопців, чому не дядько?

Знаєте, буває що ти вперше бачиш людину, а мозок одразу видає команду: “Обережно! Біжи! І подалі. Ця людина - зло!”. Знайоме відчуття, чи не так?

– Дуже приємно - стримано відповіла я, отримавши від інтуїції таку команду - Але не вважайте це за образу, та я не можу прийняти Вашу руку, оскільки не досконало знаю молімонське законодавство. Я все ж, не можу своєю необізнаністю наражати Вас раднику на небезпеку.

– О, це Ви мене вибачте ена, не подумав - награно відповів він.

– Ага, саме так я і подумала! Будемо вважати, що я повірила - подумки прокоментувала я.

– Що ж, якщо всі готові, то можемо вирушати до палацу - промовив Радман, який весь час уважно спостерігав за нашим діалогом. Та я помітила, як напружилися його плечі та стислися кулаки, коли радник простягнув мені руку - спочатку Вам ена необхідно відпочити та пообідати. А потім усе інше. Прошу.

Пройшовши кілька десятків метрів ми вийшли на площадку, де рядами стояли машини схожі на наші земні суперкари Devel Sixteen, лише без звичних колес. Деякі з них були звужені спереду, деякі ззаду, інші більше схожі на автомобілі.

– Ані, тобі треба обрати летіти з Ріддаром чи з Радманом. У них тримісні химери. У мене одномісний. Інші полетять командними - пошепки сказав Рейган - у Радмана одне місце уже займає дядько Тавріон.

– Дякую - тихо відповіла я, а побачила здивований погляд, пояснила - За допомогу та підказку.

– Завжди прошу! - посміхнувшись промовив він.

– Ена, прошу до моєї химери - вказавши на золотистий агрегат промовив імператор.

– Так, якраз поряд зі мною є вільне місце, ена - радісно промовив радник.

– Ваше Високосте, якщо Ваша ласка, то я би воліла летіти разом з Райаном - схиливши голову промовила я обіймаючи хлопчика за плечі.

– Якщо, Ваше Високосте дозволить, то ена та Райан можуть розміститися в моїй химері - спокійно промовив Ріддар.

– Добре, хай буде так - дозволив серйозно імператор за кілька секунд, але я помітила ледь помітний видих. Ніби весь цей час він був напружений, а тільки зараз зумів видихнули з полегшенням.

Коли ми підійшли до абсолютно чорної химери, то помітила, що на відміну від химер в які сіли Радман та Рейган, ця була звужена ззаду. Ріддар відкривши дверцята, лише прикладанням долоні, відкинув пасажирське сидіння уперед та допоміг Району розміститися на третє крісло. І поки від пристібав хлопчика пасками безпеки, я мала змогу роздивитися цю химеру.

Виявилося, що у неї така форма завдяки тому, що спереду у неї розміщувалося два крісла, а позаду одне. Салон був оздоблений чорною шкірою та срібними деталями. Виглядало ефектно.

– Ані, тепер ти - тихо промовив Ріддар все ще стоячі на відстані сантиметрів двадцять. Я помітила, що ніхто з братів не наближався ближче. Тож аби не змушувати його чекати, я швидко сіла на пасажирське сидіння. Командор закрив дверцята, та обійшовши химеру, зайняв водійське місце.

– До речі, а ти зараз водій чи пілот? - запитала я повертаючись до нього.