Розділ 11

Рейган

Деякий час після того, як Ріанна вийшла з каюти, ми з братами сиділи та мовчали. Кожен з нас розмірковував над чимось своїм. Тож вже звично почав розмову Радман:

– Вже вдалося встановити, що відбувалося з тобою Рейгане після втрати контролю над твоєю капсулою?

– Так, саме сьогодні техніки віддали мені запис із скафандру, тож можемо переміститися в кабінет Ріддара та переглянути його.

Розмістившись в кріслах та налаштувалися на перегляд, відключивши попередньо камери та опустивши звуконепроникний бар’єр. Усе, що буде відтворено у цьому кабінеті – повинно в ньому і залишитися.

Запис розпочинається з моменту, коли мною було втрачено контроль над управлінням капсулою. Саме за цих умов автоматично розпочинається запис всього, що відбувається навколо. Тож зараз ми мали змогу бачити, як мене затягнуло в міжгалактичний коридор, а потім ми побачили, як я втратив свідомість, адже капсула даного типу не призначена для здійснення гіпер стрибків у просторі. Наближаючись до рідної планети Ріанни, здавалося, що повертаєшся додому, настільки вона була подібна до Молімо. Потім, при входженні в атмосферу капсулу добряче трусило. Сила тяжіння цієї планети набагато сильніше , ніж на нашій. Тож передбачувано, що посадка була жорстка. Взагалі те, що вона відбулася це вже справжнє диво та вдача.

Запис з моїм визволенням із капсули та доставкою до будинку нашої неймовірної дівчинки, ми дивилися не дихаючи! Де тільки взялося стільки відваги та сили, у такій маленькій та тендітній дівчині! Її слова, рухи і дії просто вражали своєю чіткістю, злагодженістю та безкорисністю.

– Тепер я почуваю себе іще більшою сволотою! - через хвилин десять мовчання промовив Рід.

– В сенсі? - запитав його.

Далі він повідав нам історію їх знайомства та розповів про свої безпідставні звинувачення.

– Нда, нам тепер точно нічого не світить, в плані її вибору - тихо сказав Радман - я й сам справив не найкраще враження на дівчину, при першій нашій зустрічі. Мабуть єдиний хто ще нічого не зіпсував, то це ти Рейгане. Тож ти цілком можеш зайняти значущу роль біля неї.

– Чому тільки він? - запитав Рід - я теж на неї претендую, Незважаючи на мої помилки, мені просто необхідно буде докласти більше зусиль!

– Ну, якщо так розмірковуючи, то ми усі на неї претендуємо - з якимось викликом промовив Радман.

– Думаю перш за все, нам треба пам’ятати про її слова. Вона не вважає за потрібне пов’язувати з нами своє життя. Принаймні так, як це бачимо ми - нагадав я братам.

– Так, я вже зрозумів, що усіх нас вона не візьме за чоловіків. Та все ж хоча б один з нас має отримати це місце - продовжував стояти на своєму Радман - ми не можемо допустити, аби вона увійшла в чужий рід!

– Радман, ми завжди усе вирішували разом! З самого дитинства. Обговорювали усі спірні питання - проговорив Рід - Ми діяли, як єдиний організм! Та зараз, я вважаю, що це не спрацює. Вона інша. Кардинально! Вона мислить по іншому, тож її поведінка не підлягає нашій логіці. Єдине, що я зрозумів за час нашого знайомства так це те, що вона усе зробить так, як велить її серце. Візьми хоча б ситуацію з Райаном. Ви колись бачили подібну поведінку до чужої та хворої дитини? Тиснути на неї зовсім не варіант.

– І що ти пропонуєш? - запитав я брата.

– Ми маємо прийняти її вибір! Будь який. І чого б нам це не вартувало!

Деякий час ми ще сиділи, а потім усе ж погодилися з Ріддаром.

– Добре - промовив Радман - ми дамо їй вибір на який вона розраховує. На знак вдячності за твоє врятоване життя та відношення до Райана. Якщо я правильно зрозумів, то від нього вона не відмовиться. Тож нехай хоч він отримає достатньо енергії. Я зараз повертаюся в палац. А ви повідомляйте мене про дослідження стосовно сина. Та й якщо треба буде щось підготувати, теж скажете. Я також підготую усі наші будинки, щоб вона мала змогу обрати найкращий варіант.

– Так, добре - спокійно промовив Рід - саме про це я і хотів тебе попросити.

– Я теж не заперечую - надаю свою згоду - Рід, сьогодні на місток я чи ти?

– Давай я, все одно не можу заснути.

– Тоді я до Фрая, можливо там чимось допоможу.

Так, ми вирішили себе зайняти справами, аби не маячити перед очима Ріанни. Її енергії цілком вистачало. Вона, ніби повітря, проникла в кожен куточок корабля. Тож, принаймні я, почував себе комфортно. Та й блискавки були ледь помітні. Відчував себе так, ніби тільки почався процес вигорання. Тож маю надію, що при такому ж розкладі мій стан скоро зовсім стабілізується.

Ріанна

Піднімаючись по сходах, я розмірковувала над словами імператора. Якщо відкинути усі емоції, то безперечно він має рацію. Самостійно влаштуватися у незнайомому світі буде доволі складно. Але використовувати чоловіків, для досягнення своїх цілей, я не практикувала у минулому житті. Тож вважаю, що і у цьому розпочинати не варто. Від роздумів мене відволікло чиєсь невдоволене бурчання. Обернувшись в пошуках джерела звуку помітила, що двері до кутової кімнати привідкриті. Зволікала лише кілька секунд, а потім рішуче підійшла і попередньо постукавши, промовила:

– Вибачте, я чула шум. Вам необхідна допомога?

На мить засумнівалася, можливо мені здалося, але у наступну секунду двері відкрили ширше і я побачила командора, яких стояв лише у брюках на розстібнутій білій сорочці.