Розділ 20

Наступного дня Аліна повернулася до підвалу, де зберігалися всі документи та карти. Холодне повітря тут було важким і насиченим запахом старого паперу. Вона розклала перед собою папери зі спостережень, фотографії та записи змовників. Серце калатало швидко: нові деталі минулого, які вона щойно знайшла, могли повністю змінити розуміння змови.
— Олексію… подивись на це, — прошепотіла вона, розгортаючи пожовклі документи з грифoм "СЕКРЕТНО", де було її ім’я, а поруч — фотографії, на яких вона, зовсім юна, стояла поруч із ключовими змовниками, включно з координатором. — Вони знали про мене більше, ніж я думала. І вони планували використати мої слабкості, мою амнезію, проти тебе… проти нас. Вони готували мене як "сплячого агента".
Олексій нахилився над паперами, уважно вивчаючи всі дрібниці: дати, підписи, кодові слова. Його очі звузилися від концентрації, а губи стиснулися в тонку лінію.
— Це пояснює твою дивну здатність вгадувати їхні наступні кроки. Ти не вгадувала, ти згадувала. — Він провів пальцем по одній із фотографій. — Це пояснює все. Але тепер ми маємо ключ. Ти знаєш, як вони діють зсередини, і можемо випередити їх у наступних кроках на терміналі "Пегас".
Аліна відчула прилив рішучості. Вона розглянула маршрути, позначені на карті терміналу, та їхні звички, одночасно згадуючи моменти зі свого минулого, які раніше були для неї туманними.
— Координатор завжди виходить через західні ворота після передачі вантажу. Це його єдине слабке місце. Він думає, що воно закрите для спостереження, — її голос звучав упевнено, хоч і тихо.
— Тепер ми можемо не просто спостерігати, — сказала вона впевнено. — Ми можемо діяти і змінювати хід подій. Вантажний термінал — це пастка для них, не для нас.
Олексій стиснув її руку, дивлячись у її очі з підтримкою.
— Минуле стало зброєю. Тепер ми контролюємо ситуацію, і кожен наш крок наближає нас до розкриття всієї змови. Пам'ятай: головна мета — не конфронтація, а захоплення "вантажу" і документів, які його супроводжують.
Наступного вечора Аліна та Олексій вийшли на вулиці селища, тепер уже для реалізації нового, більш ризикованого плану проти змовників, спрямованого на термінал "Пегас". Сніг падав товстим шаром, створюючи тишу, порушену лише їхніми обережними кроками. Температура впала, і мороз щипав щоки, але рішучість і стратегічна концентрація робили рухи точними.
— Тепер ми знаємо всі маршрути, слабкі місця і звички змовників, — прошепотіла Аліна, розкладаючи карту на дерев’яному ящику під світлом ліхтаря. Вона обвела коло червоним олівцем навколо західних воріт і двох старих вагонів. — Настав час діяти рішуче.
Олексій уважно переглядав позначені точки.
— Ми розділимося: ти займеш позицію біля старого цистерни (лівий підхід), я — біля вагонів (правий). Це забезпечить перехресний контроль за західними воротами. Сигналізуємо один одному двома спалахами ліхтарика. Якщо щось піде не так, швидко відходимо до річки.
Вони тихо розташувалися по обидва боки. Аліна сховалася за старим парканом, спостерігаючи за рухами змовників, які почали з'являтися у світлі високих ламп терміналу. Кожен крок, кожен жест і погляд були важливі. Серце калатало, холодний піт покривав лоб, але розум залишався сфокусованим.
— Троє обмінюються пакетами біля рампи 5. Ще двоє на охороні, курять біля сторожки. — Вона фіксувала деталі у блокноті. — Якщо ми зможемо відволікти охоронців, то контроль над ситуацією буде за нами. Координатор з'явиться за 15 хвилин до 03:00.
Олексій кивнув і зробив легкий рух рукою — два короткі сигнали ліхтариком. Це означало, що він готовий. Аліна тихо підкралася ближче до одного зі змовників, який стояв осторонь, нервово поправляючи балаклаву, і відвернула його увагу. Вона непомітно підкинула невеликий металевий предмет у купу порожніх бочок. Різкий гуркіт відразу привернув увагу охоронця.
— Що там? Іди перевір! — кинув йому другий охоронець.
— Чудово, — прошепотіла вона, коли змовник відійшов. — Тепер можемо діяти зліва. Час починати маневр відволікання.
Вони одночасно почали контрольовану операцію: Олексій, використовуючи тіні вагонів, створив шум на протилежному кінці терміналу, і всі змовники зосередили увагу там. Аліна, як тінь, прослизнула до вантажу, який щойно вивантажили, сфотографувавши серійні номери і штрих-коди на ящиках, а головне — швидко дістала супровідні документи, заховані під фальшивим дном.
— Минуле — наша перевага, — сказала вона тихо, притискаючи документи до грудей.
— Наступний крок буде вирішальним: ми маємо "вантаж" і знаємо, що всередині, — прошепотів Олексій, знову роблячи два спалахи ліхтарем. — Ми готові. Тікаймо!
Вони відійшли, залишивши змовників у метушні. Сніг тихо хрумтів під ногами, холод пробирав тіло, але всередині панувала рішучість: другий етап нового плану пройшов успішно, і тепер вони тримали в руках докази, здатні розкрити всю змoву.