Розділ 13

Аліна й Олексій поверталися додому, рухаючись швидко, але без паніки, їхні кроки були приглушені під товстим шаром свіжого снігу. Документи, обгорнуті у стару, грубу тканину, щоби не промокли, Аліна міцно притискала до грудей. Вулиці селища були безлюдні, мовчазні, покриті холодним, іскристим сніговим килимом. Пронизливий, гострий, як скло, мороз пробирався під шари одягу, змушуючи їхніх легені болісно стискатися при кожному вдиху. Але всередині Аліни, попри фізичний холод, розгортався новий, гарячий вогонь рішучості, що витісняв крижаний страх.
— Нам потрібно негайно підготуватися, — сказав Олексій, ведучи її через вузькі, звивисті, освітлені тьмяним світлом ліхтарів вулички. Його голос був низьким, зібраним, із металевою ноткою напруги. — Вони знають, що ми їх знайшли і що маємо. І наступного разу вони прийдуть не за документами, а за нашими життями. Вони будуть готові краще.
Аліна кивнула. Її серце ще нервово калатало після протистояння, але вона відчула чітку, майже хірургічну ясність думок. Вона провела рукою по обличчю, стираючи залишки вологи та пилу.
— Ми повинні діяти обережно, Олексію, як справжні партизани, — сказала вона, намагаючись, щоб її голос звучав твердо. — Але більше не можемо просто ховатися. Якщо ми почнемо чекати, вони знайдуть нас першими. Ініціатива має бути нашою.
Горище: Центр Планування
Вони зайшли у невелику, мансардну кімнату на горищі старого будинку — їхній тимчасовий, непримітний штаб. Повітря тут було холодним і стоячим, але сухим. Олексій швидко розчистив великий, пошарпаний дерев'яний стіл, прибравши старі ящики та ганчірки. Підсвітка потужного металевого ліхтаря (його старий ліхтар був пошкоджений у бійці) кидала м’яке, але сфокусоване світло на стіл.
Аліна почала обережно, з майже релігійною шаною розкладати карти та креслення. Кожна лінія, кожна позначка на пожовклих паперах тепер мала глибокий, зловісний сенс, і вона, як архітектор, що відновлює втрачений план, почала складати план дій.
— Дивись, — Олексій нахилився над мапою, його подих ледь торкався паперу. — Ось цей перехрестя (він вказав на червоне коло) — це їхній головний пункт зв'язку. Ти пам'ятаєш, коли вони там збиралися?
Аліна приклала палець до точки на мапі. Її пам'ять була різкою і точною, як ніколи.
— Це була п’ятниця, близько дев’ятої вечора. Вони називали це "Ніччю збору тіней". Але найважливіше — ось ця схема (вона перегорнула лист). Це графік поставок і переміщення. Якщо ми зрозуміємо маршрут і точний час зустрічей змовників, ми зможемо передбачити їхні кроки і підготувати контратаку.
Олексій впевнено, рішуче рухав рукою по карті, позначаючи ключові точки тонким червоним олівцем.
— Нам потрібні свідки, Аліно, щоб підтвердити ці дані. Приховані спостерігачі, які зможуть записати або сфотографувати. Нам потрібна залізна, неспростовна доказова база. І, що найважливіше, нам потрібен чіткий, бездоганний шлях для втечі — на випадок, якщо щось піде не так.
Аліна розклала поряд всі документи. Старі листи, креслення комунікацій, позначки на місцевості, зашифровані повідомлення — усе змішувалося в єдину, тривожну, але зрозумілу картину. Вона відчула, як паралізуючий страх поступово змінюється на напружену, майже гіпнотичну концентрацію. Кожна деталь могла врятувати не лише їхнє життя, але й долі багатьох людей.
— Ми повинні діяти злагоджено, як єдиний механізм, Олексію, — сказала вона, піднімаючи погляд і зустрічаючись з його очима. — Я не можу, не маю права, помилитися. Якщо я щось забуду...
— І ти не помилишся, — перервав він її, торкаючись її руки. Його дотик був теплим, заспокійливим, як якір. — Твоя пам'ять — це наша зброя. Я прикрию. Ми вже пройшли першу перевірку, Аліно. Наступна буде складнішою, смертельно небезпечною, але разом ми завжди сильніші. Довіряй собі.
Рішучість Серед Бурі
Вітер за вікнами завивав, немов поранений звір, наче попереджуючи про неминучу, смертельну небезпеку, що наближається. Сніжинки шалено барабанили по старому склу. Але всередині кімнати панувала сталева рішучість і точна, холодна стратегія. Аліна зрозуміла, що тепер вони не просто беззахисні жертви змови — вони стали активними, небезпечними для ворога учасниками, які можуть передбачати кроки ворога і захищати тих, кого люблять, і свою власну, вистраждану правду.
Вони сиділи поруч над картами, потопаючи в світлі ліхтаря, розкладаючи плани, позначаючи маршрути, обговорюючи "план А", "план Б" і "план відходу". Вони відчували, як поступово, повільно, але незворотно приходить контроль над ситуацією. Попереду чекало головне протистояння, але цього разу вони були готові — з розумом, сміливістю, безцінними документами та непохитною рішучістю стояти до кінця.