Дев'ятий день

Палац.Одним словом можна було назвати цю надзвичайну будівлю.В такому місці повинні жити королі,але в ньому жила вона.Довга сукня геть погрузла в болото,а ще чисті ніжки стали одним цілим з густою масою землі.Кроки дівчині здавались важкими,проте докладаючи сил це було можливо.Вона дійшла до розкішних дверей і одним поштовхом перед нею відкрилась неймовірна дзеркальна краса великої зали.Тепер вона йшла легше,а за нею виднілись темні сліди,які огортали темрявою все навкруги. Вона принесла у це місце морок,однак не зважала на нього.Дійшовши до іншої кімнати,вона побачила сивого чоловіка на дивані.Він не рухався.Дівчина впала на коліна біля його ніг. Вона дивилась на його безлике обличчя і в раз заплакала,коли усвідомила,що він не живий.Його руки холодні, обличчя і тіло не рухоме,запах гнилі твердо стояв у кімнаті.

Дівчина різко прокинулася.Тепер вона у старій хатинці і сама.Сон,що здавався їй реальністю, в'ївся в голову.Бажання втекти і побігти негайно в те місце ставало можливим.Вона побігла до дверей і почала несамовити в них гримати, штовхати,ламати ручку.Безнадійно.Покотившись до підлоги,заплакала.Більше нема надії побачити його.Того сивого чоловіка,котрий був її батьком.Вона сама.

А тим часом далеко за лісовими хащами у буйному містечку високий чоловік з миловидним личком весело йшов на зустріч своїй великій проблемі.Він увірвався до маленької квартири,в якій молода дівчина спокійно готувала обід для своєї сім'ї.

–Привіт,мала,–усміхнувся той,наче хижак.

З її рук впала ложка і вона побігла до кімнати та замкнулась в ній.

–Ти думаєш вони мене зупинять? Всеодно.Я прийшов з миром і з проханням.Тобі варто забути про то,що з сталося з нами.Це була прекрасна ніч і я не розумію якого чорта ти полізла в поліцію,–голос чоловіка ставав все різкішим і грубим.–Ти нічного не доб'єся.Лише собі гірше зробиш.Чуєш мене?

Тиша.

Високий чоловік одним ударом ноги зламав двері й увійшов всередину.Там нікого не було.Тільки з відкритого вікна лунали людські голоси.

–Чорт,–вилаявся той і вибіг з квартири.

За секунду з шафи вилізла дівчина.В такому районі, кожен у своєму помешканні мав потайну кімнату або ж підвал,яка не одноразово когось та й рятувала.Худющі ноги направилися до вікна,звідки в далині вона побачила його,причину кошмарів,які не давали спати останнім часом.А саме після тої лиховісної ночі,ніби тихої і спокійної, проте це не стосувалося її.Вона надто подобалась таким як він.Хоча й не надавала цьому великого значення.Тепер їй прийдеться забратись з цього місця,де вона провела свої дитячі роки та поїхати туди,де її більше не побачить він.

Дівчина швидко зібрала свої речі у старий мисливський рюкзак,не забула на всяк випадок гострий ніж,яким колись її батько зрубував плоть оленів, дивовижних тварин природи.Вона вибігла на вулицю і мчала до поки за її спиною не виднілися дахи району.Безпоняття куди вона біжить, проте знає напевне,що подалі від людини, яка принесла стільки болю їй.